Профілактика і корекція емоційного вигорання

Феномен емоційного вигорання та механізми його виникнення в даний час широко досліджуються фахівцями різних областей психологічної науки. Так дослідження синдрому емоційного вигоряння, його природи присвячені роботи С.Т. Губиной, Е.Р. Танєєва, О.Н. Гнєздилова, В.Є. Орла, О.В. Крапивиной, С.А. Калашникової, Д.А. Кутузової, О.А. Семіздраловой, А.А. Рукавишникова, Е.С. Старченкова, М.В. Борисової, М.В. Агапова, М.Ю. Горіховий, С.В. Умняшкіной, Н.В. Мальцевої та інших вчених.

Дослідження також показують, що досить сильно схильні до виникнення синдрому емоційного вигорання педагогічні працівники. Очевидно, що вивчення емоційного вигорання у педагогів сприяє не тільки отриманню нових даних щодо психологічної природи даного явища, уточнення теоретичних уявлень про нього, але і розробці програм психолого-педагогічного супроводу педагогів на різних етапах їх професіоналізації, спрямованих на профілактику та корекцію даного негативного явища.

Огляд наукових публікацій показує, що в сучасній психології виділяють чотири основні підходи до розуміння першопричин виникнення емоційного вигорання: організаційний, інтерперсональний, індивідуально-психологічний і інтегративний.

В рамках організаційного підходу в якості основних причин виникнення емоційного вигорання розглядаються фактори робочого середовища. В рамках интерперсонального підходу - характер міжособистісних відносин-з точки зору індивідуального підходу механізм виникнення емоційного вигорання пояснюється дією внутрішніх причин, перелік яких досить разнообразен- представники інтеграційного підходу розглядають емоційне вигорання як наслідок сукупного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Разом з тим, більшість дослідників підкреслюють роль індивідуально-психологічних, особистісних особливостей людини у виникненні емоційного вигорання.

При цьому в дослідженні О.І. Бабич показано, що індивідуально-психологічні, особистісні особливості людини можна розглядати не тільки як внутрішні причини виникнення емоційного вигорання, а й як ресурси подолання синдрому професійного вигорання. До системоутворюючим особистісним ресурсів подолання емоційного вигорання О.І. Бабич відносить рівень свідомості життя, рівень самоактуалізації особистості і інтернальність особистості. Особистісні ресурси подолання вигорання, з точки зору автора, забезпечують здатність особистості змінювати негативний вплив факторів вигорання на позитивне для особистості дію і направляти зусилля на усунення чинників вигоряння, допомагають знизити негативний вплив професійного стресу, зберегти психологічну стійкість в стресових ситуаціях і не тільки впоратися з ними , але і не допустити його появи.

Нам видається, що в структуру особистісних ресурсів подолання вигорання доцільно включити такий психологічний конструкт, як емоційний інтелект. В рамках даного дослідження ми спираємося на визначення емоційного інтелекту, сформульоване Д.В. Лю сіним, який визначає емоційний інтелект як здатність до розуміння своїх і чужих емоцій і управління ними.

Запропоноване нами припущення про можливість включення в структуру особистісних ресурсів подолання професійного вигорання емоційного інтелекту було перевірено в емпіричному дослідженні, в якому взяло участь 373 педагогічних працівника - вихователі дошкільних освітніх установ, вчителі загальноосвітніх шкіл, педагоги додаткової освіти, у віці від 22 до 68 років, 360 жінок і 13 чоловіків. Отримані дані аналізувалися за допомогою розрахунку коефіцієнта рангової кореляції, по Спирмену.

Отримані результати свідчать про те, що рівень емоційного інтелекту негативно корелює з рівнем емоційного вигорання у педагогів на статистично достовірному рівні: низького рівня емоційного інтелекту у педагога відповідає високий рівень емоційного вигоряння, і навпаки. Отримані дані, на наш погляд, вносять внесок у вивчення феномена емоційного вигорання, розширюють уявлення про його природу і дають можливість намітити подальше дослідження можливості профілактики та корекції емоційного вигоряння у педагогів за допомогою розвитку у них емоційного інтелекту.

Солодкова Т.І.