Емоційне вигоряння педагогів і їх профілактичний потенціал

Для визначення впливу синдрому емоційного вигорання педагогів на їх здатність до виконання профілактичної діяльності нами було проведено пілотажно дослідження із застосуванням авторської анкети і методики Емоційне вигоряння В. В. Бойко в модифікації автора. У дослідженні брали участь 24 педагога. Досліджувалися поширеність куріння серед педагогів, їх ставлення до куріння учнів і вираженість синдрому професійного вигорання у педагогів як неспецифічного фактора, що сприяє залученню педагогів до тютюнопаління і виявляє вплив на їх здатність до проведення роботи з профілактики куріння серед учнів.

Ефективна діяльність з профілактики куріння серед учнів передбачає формування у педагогів освітнього закладу єдиного ставлення до паління неповнолітніх як до неприйнятної поведінки, з яким можна і потрібно боротися. При цьому має значення і сприйняття педагогами своєї ролі у залученні студентів до паління - наскільки педагог усвідомлює механізми свого впливу на куріння учнів, і в якій мірі прийняв на себе відповідальність за антинаркотичне виховання школярів. Розуміння педагогами своєї ролі у залученні студентів до тютюнопаління, негативне ставлення до куріння неповнолітніх і віра в результативність превентивної діяльності виробляє в освітньому закладі особливий антинаркотичний клімат, який є основою для ведення роботи з профілактики вживання психоактивних речовин.

Методом факторного аналізу виявлено, що ставлення педагогів до тютюнопаління, збільшує ризик раннього початку куріння для учнів, проявляється у відчутті непотрібності боротьби з курінням і в позитивному ставленні до легалізації куріння в школі. Таке ставлення пов`язано з наявністю у педагога синдрому професійного вигорання, зокрема таких його компонентів як втрата щирого, живого почуття до всього, що відбувається на роботі, і відчуттям непотрібності своєї професійної діяльності в цілому. При цьому парадоксально, що педагоги з подібним ставленням до паління неповнолітніх більшою мірою обізнані про шкоду, якої завдають курінням.

Залучення до паління учнів також залежить від поширеності куріння в педагогічному колективі. Педагоги є значущими особами в оточенні учнів, роблячи істотний вплив на формування їхньої поведінки. З семирічного віку, діти більшу частину свого часу проводять в школі. Соціальна роль педагога наділяє його особливим авторитетом в очах учнів, особливо молодших школярів. Педагоги, виконуючи не тільки освітню, але і виховну функцію, виступають в якості офіційних провідників морально-етичних і поведінкових норм від суспільства до дітей. Спостерігаючи за вчителем, дитина засвоює уявлення про прийнятність того чи іншого способу дій і відповідно до цього формує свою поведінку. Цей процес в основному відбувається на неусвідомлюваному рівні, тому для дитини більше значення мають не декларовані правила і норми поведінки, а то, що він безпосередньо спостерігає. Курять педагоги є найкращою рекламою тютюнопаління для учнів, що істотно знижує результативність діяльності по профілактиці куріння. У зв`язку з цим важливим є виявлення умов, що сприяють відмові педагогів від куріння.

Показники захисту від тютюнопаління педагогів були отримані за допомогою статистичної обробки даних методом кореляційного аналізу. Метою проведення кореляційного аналізу було виявлення показників, пов`язаних з відмовою від куріння педагогів. Отримані показники можуть вказувати як на те, що сприяє утриманню від куріння педагогів, так і розкривати особливості даної групи піддослідних. Згідно з даними дослідження, вчителі, які не курять, частіше відчувають почуття радості, коли вони роблять щось корисне для інших людей. Вони краще поінформовані щодо проблеми тютюнокуріння школярів і розуміють відповідальність вчителя за те, щоб учні не курили. Їм властива велика віра в ефективність профілактичної роботи.

Значущим є виявлення зв`язку відмови від куріння педагогів з почуттям радості від відчуття корисності своєї діяльності, так як це дозволяє намітити шляхи роботи з профілактики куріння серед педагогів. Такі результати говорять про необхідність проведення позитивно орієнтованої профілактики, спрямованої на формування позитивного емоційного клімату в педагогічному колективі. В якості однієї з провідних завдань профілактичної діяльності висувається створення умов педагогам для переживання ними почуття радості і корисності своєї діяльності, реалізації заходів щодо заохочення педагогів і підтримання їх віри в важливість і почесність педагогічної праці. У той же час при проведенні роботи по мотивування педагогів до реалізації профілактичної діяльності повинні здійснюватися заходи щодо виявлення педагогів з підвищеним рівнем професійного вигорання та проведення з ними індивідуальної психокорекційної роботи щодо оптимізації їх психологічного стану і режиму праці та відпочинку.

Темників Є.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!