Психологічні характеристики вивченої безпорадності педагогів

В даний час соціально-економічна сфера в Росії активно реформується. Одним з пріоритетних національних проектів оголошено освіту. У зв`язку з цим змінилися вимоги до професійної діяльності педагогів, важливе значення має професійна активність, професійна успішність, готовність педагогічного співтовариства до майбутніх змін і сприяння в реалізації намічених перетворень. Однак більша частина педагогів налаштовані песимістично, займають позицію спостерігача і вважають, що багато змін заздалегідь приречені на неуспіх.

На наш погляд, одним з пояснень такої поведінки є професійна деструкція особистості, а саме вивчена безпорадність, яка є деформацією професійної спрямованості педагога, яка визначає ставлення до професії, потреба в професійній діяльності та готовність до неї.

Нами вивчена безпорадність розглядається як зниження рівня професійної активності, відсутність ініціативи, уникнення ситуацій, пов`язаних з можливою невдачею. У педагогічній діяльності це проявляється в негативному ставленні до інновацій, виконанні роботи в рамках нормативно заданої діяльності, відмову від виконання виховної роботи.

Аналіз робіт М.Селігмана, Х. Хекхаузен, Н.А.Батуріна, Е.Е.Симанюк показав, що характеристиками вивченої безпорадності педагогів служать зниження мотивації успіху і підвищення мотивації уникнення невдач, професійна дезадаптація, використання пасивних стратегій подолання професійних труднощів.

За даними нашого дослідження, 69% педагогів мають високий і дуже високий рівень мотивації уникнення невдач. Це виражається у відсутності віри в себе і свої сили, у виборі неадекватного рівня складності професійних завдань, який невиправдано занижується або завищується. Все це, як правило, супроводжується переживанням негативних емоцій і стає одним з факторів професійної дезадаптації педагога, яка проявляється в різних порушеннях діяльності - зниження ефективності праці та його якості, порушенні професійної дисципліни, відмову від діяльності.

Здатність людини працювати з ситуаціями, характерними для професійної діяльності з урахуванням змінених вимог до них, визначає професійну успішність педагога.

Описані в літературі дослідження показують, що педагоги не припускають активного перетворення проблемних ситуацій, а, скоріше, змінюють ставлення до проблем, беруть фрустрирующие реакції як невід`ємну частину професійної діяльності.

Результати нашого дослідження показують, що зі збільшенням стажу роботи педагоги все частіше використовують пасивні і асоціальні стратегії подолання. З підвищенням мотивації уникнення невдач зростає професійна дезадаптація, для подолання якої використовуються в основному пасивні стратегії подолання, а саме - обережні дії. Таким чином, педагог, мотивовану на уникнення невдач, намагається уникати ситуацій, пов`язаних з можливою невдачею, боїться професійних ускладнень, не справляється зі зміненими вимогами, тому не прагне активно перетворити ситуацію, а використовує пасивні стратегії пристосування. Така обережність призводить до зниження ініціативи, небажання приймати відповідальність за свої дії і, таким чином, зниження професійної активності і механічного виконання професійних обов`язків.

Також нами виявлено негативний кореляційний зв`язок між активними стратегіями подолання і мотивацію уникнення невдач, а також активними стратегіями подолання та професійної дезадаптацією. Таким чином, чим сильніше у педагога невпевненість в собі, своїх силах, зниження якості професійної діяльності, тим рідше він використовує активні стратегії подолання труднощів у професійній діяльності.

Отже, нами виявлені психологічні характеристики вивченої безпорадності у педагогів, а саме мотивація уникнення невдач, професійна дезадаптація і використання переважно пасивних стратегій подолання, що негативно відбивається на якості освітнього процесу, ускладнює інноваційні процеси і тому необхідна розробка психотехнологій корекції вивченої безпорадності у педагогів.

Дев`ятовського І.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!