Роль педагогічних деформацій в порушенні соціальної адаптації вихованців інтернатного закладу

Успішне вирішення складних соціальних проблем нерозривно пов`язане з вихованням молодого покоління. Особливо слід підкреслити значимість підготовки випускників інтернатних установ до самостійного життя і суспільно прийнятного самовизначення. Соціальна адаптація - це безперервний процес організації життєдіяльності особистості, в основі якої лежить взаємодія особистості і соціального середовища як соціальний досвід успішної адаптації у вигляді норм, правил, зразків, стандартов- прийняття їх для організації власної життєдіяльності. Процес адаптації включає наступні взаємопов`язані компоненти: адаптивна ситуація, адаптивні потреби, засоби адаптації. Адаптивна ситуація розуміється як зміни в соціальному середовищі, соціальні стандарти, стереотипи, що приходять на допомогу особистості, коли вона не може адаптуватися до нових життєвих умов. Різні підходи до визначення сутності соціально-професійної адаптації забезпечують педагоги, позбавлені ознак професійних деформацій.

Дослідження професійних деформацій тільки в останні роки все більш гостро вивчаються вченими. Особливу тривогу викликають прояв агресії в дитячих і навчальних закладах, погіршує мікроклімат в дитячих колективах. Розвиток професійних деформацій пределяется різними факторами: об`єктивними, пов`язаними з соціально-професійним середовищем: соціально-економічної сітуаціей- суб`єктивними, зумовленими особистісними особливостями педагога, характером його об`єктивно-суб`єктивними, взаємин з колегами і воспітаннікамі- породжуються системою освітнього процесу. Ступінь вираженості деформацій визначається стажем роботи і індивідуально-психологічними особливостями особистості педагога. Характерні деформації педагогів, що знижують соціалізацію вихованців:

* Прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність, цинізм, ознаки професійного вигорання;

* Авторитарність, зниження професійної рефлексії і самоконтролю педагога;

* Демонстративність, потреба в схваленні оточуючих, яка знижує творчі якості педагога, замінюючи її самоствердженням;

* Догматизм, що виникає при вирішенні типових педагогічних завдань;

* Індиферентність, ігнорування індивідуальних особливостей вихованців;

* Агресія, прихильність до "каральним" педагогічним впливам, вимоги беззастережного підпорядкування педагогу;

* "Вивчена безпорадність" вихователя, заснована на негативному переживанні, страху від невідворотності контролю педагогічної діяльності.

Педагог переконаний, що ситуація, в якій він опинився, абсолютно не залежить від його зусиль. Потреба в подоланні професійних деформацій педагога диктується її стійкістю, способами збереження професійної компетентності, що включає: підвищення соціальної, аутопсихологічна компетенцій, діагностику професійних деформацій і стратегію подолання професійних деструкцій, проходження тренінгів особистісного та професійного зростання, рефлексію професійної біографії і розробку альтернативних сценаріїв розвитку, профілактику дезадаптації початківця педагога.

Цілеспрямована робота по попередженню професійних деформацій повинна стати однією з важливих умов особистісно-професійного розвитку педагога. Педагогічне керівництво соціально-професійної адаптацією вихованця інтернатного закладу забезпечується наступними принципами:

* Спільною діяльністю, в якій вихованець виступає активним учасником процесу у вирішенні соціальних проблем;

* Інтенсифікацією інтегрування змісту навчання і підготовки вихованця до професійної діяльності;

* Зміною ролей, що сприяє формуванню у них навичок самооцінки, а також більш активному самопізнання і самовизначення;

* Єдністю формує і діагностуючого підходів, що враховують індивідуальність процесу соціально-професійної адаптації для кожного вихованця.

* Внесенням коригування в життєві і професійні плани вихованців, вдосконалення морально-психологічного клімату в колективі;

* Створення соціально-позитивної ситуації успіху, що народжує впевненість, комфортність, віру в позитивний результат і набуття адекватної соціальною адаптацією як результатом успішної соціалізації.

Панова Н. В.