Психолог в дитячому будинку

З початку 1990-х років 20 століття в дитячих будинках Росії введена ставка педагога-психолога. Основна мета роботи педагога-психолога в дитячому будинку - це забезпечення психологічного благополуччя всіх учасників освітнього та виховного процесу, успішна соціалізація вихованців. Цих цілей педагог-психолог може досягти, реалізуючи наступні напрямки діяльності: корекційно-розвиваюча, соціально-педагогічна, науково-методична, психологічна профілактика, культурно-просвітницька і управлінська діяльність.

Корекційно-розвиваюча діяльність полягає в активному впливі на процес формування особистості вихованців, збереження їх індивідуальності, розвиток творчих, здібностей, здійснюване на основі спільної діяльності педагога-психолога з вихованцями. Реалізація цієї діяльності починається з запиту, який надходить від педагогів і самих вихованців дитячого будинку. Після чого педагог-психолог, спостерігаючи за дитиною, повинен сформулювати проблему, а потім провести психологічну діагностику. Аналізуючи її результати, він становить корекційно-розвиваючу програму, після закінчення якої знову проводить діагностику і порівнює отримані результати з поставленою метою роботи. Коррекціонноразвівающая діяльність може бути реалізована в різних формах. Наприклад, індивідуальні та групові розвиваючі заняття, ігри, тренінги та інші. Важливим завданням роботи педагога-психолога є розробка і реалізація психокорекційних програм для компенсації неблагополучного досвіду і обставин життя дітей, які залишилися без піклування батьків, а також гармонійному формуванню їх особистості.

Соціально-педагогічна діяльність, перш за все, спрямована на профілактику проблем взаємин дитини з суспільством, з колективом однолітків, створення сприятливого психологічного клімату в навчальних групах.

Науково-методична деятельность спрямована на професійне вдосконалення діяльності педагога-психолога. Реалізується вона за рахунок розробки конспектів заходів, що проводяться психологом, поповнення дидактичного матеріалу, розширення діапазону застосовуваних діагностичних методик, виконання різних психологічних досліджень наукового характеру.

Метою психологічної профілактики є попередження виникнення проблем в психологічному розвитку вихованців. Особливо слід відзначити, що стоїть перед педагогом-психологом завдання запобігання явищ дезадаптації вихованців в дитячому будинку. Педагог-психолог підключає до своєї професійної діяльності інших співробітників дитячого будинку, розробляючи конкретні рекомендації з питань виховання, освіти і розвитку вихованців.

В рамках культурно-просвітницької діяльності педагог-психолог формує у вихованців і педагогічних працівників потреба в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку. Ця діяльність може реалізовуватися у формі бесід, надання роздаткового матеріалу, лекцій, семінарів, круглих столів. При виконанні даної діяльності педагогу- психолога завжди потрібно надавати актуальну інформацію.

Управлінська діяльність має на увазі під собою вирішення організаційних питань при реалізації інших видів діяльності і при проведенні розроблених психологом заходів. Також управлінська діяльність включає в себе організацію своєї діяльності.

Всі види діяльності педагога-психолога дуже важливі і реалізуються вони в нерозривній єдності, доповнюючи один одного в досягненні спільної мети психологічного забезпечення освітнього процесу.

У реалізації всіх видів діяльності педагога-психолога виявляються його особистісні якості, які визначають індивідуальний стиль роботи. Можна виділити професійні якості особистості, які допомагають ефективно реалізовувати діяльність педагога психолога: толерантність, бажання працювати з дітьми, соціальна активність, педагогічний оптимізм, гуманність, цілеспрямованість, а так само доброзичливість, артистичність, почуття гумору, соціальна чутливість, здатність керувати собою, навички впливу на інших людей (переконання, навіювання та ін.). У педагога-психолога повинні бути сформовані і аналітичні здібності, вміння передавати матеріал доступною мовою, здатність розуміти інших людей, домагатися авторитету, вміння ефективно спілкуватися з людьми.

Педагог-психолог в дитячому будинку зустрічається з певними складнощами в роботі. Труднощі пов`язані в першу чергу з тим, що в дитячому будинку на прості діти, а діти, позбавлені батьківської уваги, їх турботи. У цих дітей, з одного боку, гіпертрофована потреба в увазі та доброзичливості дорослих, а з іншого - висока незадоволеність цієї потреби.

Також для всіх дітей, які виховуються в будинках дитини, дитячих будинках характерні спотворення в спілкуванні з дорослими, емоційна нестабільність, проблеми в поведінці. Вихованці дитячих закладів інтернатного типу з самого раннього віку потребує спеціально організованої психологічної допомоги, що забезпечує облік вікових і індивідуальних особливостей кожної дитини для повноцінного психічного розвитку всіх дітей. Крім того, в подібних установах психолога, в процесі роботи, необхідно вирішувати такі питання, як взаємовідношення вихованців з дорослими і однолітками, взаємини з опікунами, шефами і представниками інших організацій, що надають дитячому закладу інтернатного типу допомогу у вихованні дітей, підготовку вихованців до самостійного життя після виходу з дитячого будинку, організації дозвільної діяльності вихованців.