Психолог в школі: проблеми професійної адаптації

Істотні перетворення в політичній і соціально-економічній структурі нашого суспільства висунули на перший план нові вимоги до системи народної освіти. З початку 80-х років відбувається інтенсивне становлення психологічної служби в системі освіти країни. У 1994 р на 1-му з`їзді практичних психологів освіти в Москві психологічна служба отримала суспільне визнання і ключове питання був перенесений в площину обговорення того, як конкретно організувати діяльність служби.

Останнім часом з`являються публікації, що стосуються питань організації та функціонування психологічної служби в системі освіти, в тому числі представляють цілісні авторські моделі (М.Р.Бітянова, 1998- И.В.Дубровина, 1997 А. А. Реан, 1996, і ін.).

Можна не сумніватися, що питання оптимізації професійної адаптації педагога-психолога в системі освіти вимагають детального опрацювання та конкретизації. Необхідність підвищення рівня професійної діяльності практичних психологів в системі освіти і затребуваності особистості педагога-психолога на ринку праці вимагає дослідження реальних і перспективних можливостей фахівця, тобто його професійно-педагогічного потенціалу.

Варто особливо підкреслити принципова відмінність діяльності практичного психолога в системі освіти від роботи психолога-консультанта, напрямки діяльності якого багато в чому визначаються практичним запитом. У той час як психолог в системі освіти основну увагу повинен приділяти псіхопросветітельской і психопрофилактической роботі, тобто працювати на рівні самозапит.

Проведене дослідження виділило основні складності адаптаційного періоду, сформулювати практичні рекомендації щодо оптимізації входження педагога-психолога в педагогічний колектив і може бути зазначено як перший етап конструктивного вирішення питання професійної адаптації психолога в системі освіти.

За допомогою методу контент-аналізу були систематизовані і узагальнені труднощі першого етапу професійної адаптації психолога в системі освіти за трьома напрямками, які мають умовні назви: "психолог педагогічний колектив", "психолог учні", "психолог батьки". Усередині напрямків проводилася диференціація проблем професійного та особистого планів.

В якості пріоритетних проблем виділилися такі. Поряд зі слабким методичним оснащенням і відсутністю кабінету, психолог стикається з часом ворожим ставленням з боку педагогічного колективу. Гостро стоїть проблема координації діяльності психологів освітніх установ як на горизонтальному, так і на вертикальному рівнях.

Практика показує, що психолог виявляється безсилим допомогти дитині, якщо не впишеться в колектив, не набуде собі підтримку в особі адміністрації та педагогів. Якщо психолог буде працювати в поодинці, розраховувати на зміни в педагогічному процесі важко, навіть якщо його кабінет стане своєрідною віддушиною в школі.

Професійна взаємодія, взаємна обізнаність в питаннях педагогіки і психології необхідні на всіх стадіях роботи зі шкільним колективом. Найбільш продуктивним може вважатися побудова моделі організації психологічної служби в системі освіти, заснованої на принципах цілісності і системності.

Прокоф`єва В.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!