Психологічна робота в школі

В даний час основну роль з організації та здійснення психологічної роботи з учнями виконує психологічна служба в школі або іншому навчальному закладі. Їй належать функції, на основі яких вона здійснює і координує різні види діяльності з профілактики, діагностики, розвитку та корекції особистості і діяльності всіх учасників педагогічного процесу. Залежно від орієнтування на ці традиційні види психологічної роботи, психологічна служба кожного освітнього закладу відрізняється своїми специфічними особливостями. Его пов`язано зі специфікою тих завдань, цілей, умов, напрямків, на які орієнтується школа. З цієї точки зору ефективність школи як педагогічної системи істотно залежить від того, наскільки результати діяльності психологічної служби відповідають практичним потребам освітньої установи і відповідають реальним умовам педагогічного процесу. Відповідність між опитуваннями і потребами школи і діяльністю психологічної служби досягається в тому випадку, коли функціонування останньої не обмежується виконанням разових або невзаємопов`язаних доручень і прохань з боку адміністрації, вчителів або батьків, будується на системній основі.

Для того щоб організація психологічної служби носила системний характер, повинні враховуватися наступні умови: принцип системного цілепокладання, принцип цілісності, принцип професійно-педагогічної активності, принцип достатньої обмеженості, принцип взаємодії, принцип розвитку (Реан, 1999).

Принцип системного цілепокладання полягає в розгляді психологічної служби школи як підсистеми більш загальної системи "школа". Системно-утворюючим компонентом тут є мета або результат (як ступінь досягнення мети). Для системи "школа" такою метою (і результатом) виступає розвиток особистості учня. Окремі підсистеми, в тому числі і психологічна служба, можуть мати свої специфічні цілі, що конкретизують загальний напрямок, трансформуючи його в спеціальні завдання (психологічні, методичні, педагогічні і т. Д.).

принцип цілісності передбачає, що психологічна служба повинна бути орієнтована на навчальний заклад як на ціле, як на систему. Це означає, що психологічна служба повинна охопити своєю увагою більшість учнів.

Принцип професійно-психологічної активності полягає в утвердженні активної ролі педагога в структурі психологічної служби школи. При цьому на педагога покладається проведення індивідуальної психолого-педагогічної (консультаційної, виховної, корекційної) роботи з учнями. Реалізація цього принципу по суті означає перехід від класичної моделі індивідуального консультування "психолог - учень" до специфічної моделі шкільної психології "психолог - педагог - учень". Реалізація цієї моделі пред`являє високі вимоги до професіоналізму педагога, а також сприяє його розвитку в професійному та особистісному плані.

Принцип достатньої обмеженості стосується вибору діагностичних методик і створення в даній конкретній школі цілісної системи вивчення учня як особистості і як суб`єкта пізнавальної діяльності. Обрані методики повинні бути економічними в плані тимчасових витрат. У свою чергу створена система методик повинна бути достатньо повною, щоб давати можливість здійснити психодиагностические дослідження всіх основних підструктур особистості: психічні процеси, емоційну сферу, особистісні властивості, мотивацію.

принцип взаємодії полягає в тому, що діяльність психологів, учителів, адміністрації повинна давати в результаті не просто суму активності, а й взаємодіяти з усіма елементами шкільної системи. Причому ця взаємодія направлено на досягнення фокусированного результату, загальної мети системи, якою є розвиток школяра як особистості і суб`єкта діяльності.

принцип розвитку виступає в якості центрального системоутворюючого компонента, в якості основи, на якій базуються всі перераховані вище умови функціонування шкільної психологічної служби, а також всієї системи навчання і виховання загальноосвітнього закладу в цілому. На жаль, в сучасній шкільній практиці термін "розвиток" зовсім не завжди розуміється як комплексне завдання. Більш того, поняття "розвиток" часто підміняється простою передачею знань учням. Тим важливіше й істотніше роль психологічної служби у вирішенні цієї проблеми.

Орієнтуючись на перераховані вище принципи психологічної служби, шкільний психолог може створити авторську модель психологічної служби, яка відповідала б потребам саме вашої школи. Початківцю психолога необхідно бути гранично обережним і уникати зайвих крайнощів при формуванні шкільної служби (Овчарова, 1996).

Таблиця 4

Таким чином, будь-яка авторська модель шкільної психологічної служби передбачає виділення пріоритетів, системність, гнучкість, різноманіття форм і методів роботи, спадкоємність. Наріжним каменем діяльності шкільної психологічної служби постає робота по створенню умов для розвитку психологічно здорової особистості і забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини на всіх стадіях онтогенезу (Москвичева, 2003).

Зміст роботи психологічної служби школи визначається наступними завданнями:

• Значимістю психолого-педагогічного вивчення школярів з метою забезпечення індивідуального підходу до них.
• Важливістю повноцінного особистісного розвитку учнів, успішної адаптації до школи.
• Необхідністю ранньої профілактики та корекції відхилень у розвитку, поведінці і діяльності учнів.