Психокорекційна робота з учнями

(Початок: Психологічна робота в школі)

У разі необхідності шкільна психологічна служба здійснює психокоректувальну роботу з учнями. Корекція може бути заснована на запиті викладачів, батьків, адміністрації або виявлена за результатами діагностування. існують різні види корекції. Перерахуємо лише деякі з них.

За змістом розрізняють корекцію:

пізнавальної сфери;
особистості;
афективно-вольової сфери;
поведінкових аспектів;
міжособистісних відносин (дитячо-батьківських відносин, колективних).

За формою роботи з клієнтом розрізняють корекцію:

індивідуальну;
групову.

За масштабом вирішуваних завдань розрізняють корекцію:

загальну;
приватну;
спеціальну.

під загальної корекцією маються на увазі заходи общекоррекціонного порядку, що регулюють психофізичну, емоційну навантаження відповідно до вікових та індивідуальних можливостей, що оптимізують процеси дозрівання психічних властивостей особистості, що само по собі може сприяти ліквідації психічних порушень і гармонізації особистості в ході подальшого розвитку.

під приватної корекцією розуміють набір психолого-педагогічних впливів, що представляють спеціально розроблені системи психокорекційних заходів, заснованих на провідних для певного віку онтогенетичних формах діяльності, рівні спілкування, способах мислення і саморегуляції.

Кожен прийом, як правило, використовується для корекційного впливу в декількох напрямках. Приватна корекція озброює фахівця арсеналом засобів психологічного впливу, яким він насичує програму групової або індивідуальної роботи.

спеціальна психокорекція - це комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом або групою клієнтів одного віку, які є найбільш ефективними для досягнення конкретних завдань формування особистості, коригування окремих се властивостей або психічних функцій, що виявляються в відхилень у поведінці і утрудненою адаптації.

Спеціальна корекція покликана виправляти наслідки неправильного виховання, що порушив гармонійний розвиток, соціалізацію особистості (Осипова, 2002).

Основні принципи складання корекційних програм

При складанні корекційних програм необхідно орієнтуватися на основні принципи, які можуть бути наступними:

Принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних завдань. Цей принцип вказує на необхідність присутності в будь-який корекційній програмі завдань трьох видів: корекційних, профілактичних і розвивальних. У ньому відображена взаємопов`язаність і нерівномірність розвитку різних сторін особистості дитини. При визначенні цілей і завдань корекційної програми можна обмежуватися лише актуальними на сьогоднішній день проблемами і сьогохвилинними труднощами психологічного розвитку дитини, а потрібно виходити з найближчого прогнозу цього розвитку. Крім того, будь-яка програма психологічного впливу на дитину повинна бути спрямована не просто на корекцію відхилень у розвитку і на їх попередження, а й на створення сприятливих умов для найбільш повної реалізації потенційних можливостей гармонійного розвитку особистості.

Принцип єдності корекції і діагностики.Цей принцип відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги в розвитку клієнта як особливого виду діяльності практичного психолога.

Принцип пріоритетності корекції казуальне типу. Залежно від спрямованості виділяють два типи корекції: симптоматичну і казуальну (причинний). Симптоматична корекція спрямована на подолання зовнішнього прояву труднощів розвитку і є менш ефективною, так як знімає лише гострі симптоми відхилень. Казуальна корекція спрямована на з`ясування і усунення глибинних причин, що лежать в основі порушення розвитку.

Діяльнісний принцип корекції. Теоретичною основою для формулювання даного принципу є теорія психічного розвитку дитини, розроблена в працях А. Н. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна, центральним моментом якої є положення про роль діяльності в психічному розвитку дитини.

Принцип обліку вікових і психологічних та індивідуальних особливостей клієнта. Облік індивідуальних психологічних особливостей особистості дозволяє намітити в межах вікової норми програму оптимізації розвитку кожного конкретного клієнта в залежності від його індивідуальності.

Принцип комплексності методів психологічного впливу. Цей принцип стверджує необхідність використання всього різноманіття методів, технік і прийомів з арсеналу практичної психології.

Принцип активного залучення найближчого соціального оточення до участі в корекційній програмі. Принцип визначається тією роллю, яку відіграє найближче коло спілкування в психічному розвитку клієнта. Необхідно пам`ятати, що об`єктом розвитку є не ізольований дитина, а цілісна система соціальних відносин, суб`єктом якої він є. Таким чином, шкільного психолога в своїй роботі з дитиною потрібно орієнтуватися і на взаємодію з педагогами та батьками.

Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів. При складанні корекційних програм необхідно спиратися на більш розвинені психічні процеси і використовувати активізують їх методи. Це ефективний шлях корекції інтелектуального і перцептивного розвитку. Як ми вже відзначали, розвиток людини йде нерівномірно, тому в дитячому віці часто відстає розвиток довільних процесів, в той же час мимовільні процеси можуть стати основою для формування довільності в її різних формах.

Принцип програмованого навчання. Найбільш ефективно працюють програми, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких призводить до формування необхідних умінь і дій. Спочатку вони виконуються з психологом, а потім - самостійно.

Облік обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалізації корекційної програми необхідно переходити до моному обсягом матеріалу тільки після відносної форсування того чи іншого вміння. Збільшувати обсяг матеріалу і його різноманітність необхідно поступово.

Принцип ускладнення. Кожне заняття має проходити через ряд етапів: від максимально простого - до максимально складного.

Облік емоційної складності матеріалу. Проведені гри, заняття, вправи, пропонований матеріал повинні створювати сприятливий емоційний фон, стимулювати позитивні емоції. Заняття завжди має закінчуватися на позитивній ноті (Осипова, 2002).

Приблизний план діагностичного обстеження *

П р и м з ч а н і с. * У таблиці використані матеріали С. Н. Костромін, модифіковані автором.

Корекційна робота психологічної служби має на увазі цілий психокоректувальний комплекс, що складається з декількох взаємопов`язаних блоків. Кожен блок спрямований на вирішення різних завдань і складається з особливих методів і прийомів.
Психокоректувальний комплекс включає в себе 4 основні блоки:

діагностичний, мета якого - діагностика особливості розвитку особистості, виявлення факторів ризику, формування загальної програми психологічної корекції.
Установчий, мета якого - спонукання бажання взаємодіяти, зняття тривожності, підвищення впевненості клієнта в собі, формування бажання співпрацювати з психологом і що-небудь змінити в своєму житті.
корекційний, мета якого - гармонізація та оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння способами взаємодії зі світом і самим собою, визначеними способами діяльності.
Блок оцінки ефективності корекційного впливу.

Мета: вимір психологічного змісту і динаміки реакцій, сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.

Загальний план складання корекційної програми.

Узагальнюючи вищесказане, наведемо загальний план складання корекційної програми:

визначте коло завдань, що випливають з поставленої мети;
визначте форму роботи (індивідуальна, групова);
відберіть методики і техніки роботи корекції;
визначте загальний час, необхідний для корекційних заходів;
визначте частоту необхідних зустрічей;
визначте тривалість кожного заняття, враховуючи вікові особливості клієнта;
розробіть корекційну програму і визначте зміст занять;
сплануйте форми участі інших осіб у роботі (це можуть бути батьки, педагоги, при роботі з сім`єю - інші її члени і т.д.);
підготуйте необхідні матеріали та обладнання.

При завершенні корекційних заходів складається психолого-педагогічне висновок про цілі, завдання та результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.

Варто окремо зупинитися на виборі методів і технік корекційного впливу. У зарубіжній практиці представлено значну кількість напрямків корекційного впливу: психодинамическое, екзистенціальне, когнітивне і т. Д., Існує величезний перелік методів практичної корекції, розроблений не тільки закордонними, а й вітчизняними вченими. Психолога, особливо початківцю, буває важко зорієнтуватися в такому великому арсеналі корекційної роботи, тому при виборі того чи іншого методу чи техніки буває корисно поставити собі кілька запитань, які умовно можна розділити на дві групи: перші стосуються відповідності / невідповідності поставленої корекційної мети, другі - професійного рівня психолога (див. табл. 6).

Якщо на якійсь з питань ви не можете відповісти позитивно, то варто підібрати найбільш підходящі методи корекційного впливу. Звичайно, якщо ви тільки починаєте свою діяльність, то будь-який обраний вами метод може бути використаний вперше. Це не означає, що потрібно відмовитися від роботи, адже неможливо навчитися плавати на березі. Зараз існує величезна кількість навчальних тренінгів, семінарів, які можна пройти безкоштовно, використовуючи можливості, які надає вам ваш навчальний заклад або школа, в якій ви працюєте.

Там ви не тільки зможете вивчити теоретичну основу того чи іншого методу, але навчитися застосовувати його на практиці.

Таблиця 6
Вибір методів і технік корекційного воздействия

Таким чином, система діагностично-профілактичних, а в разі потреби і корекційних заходів з боку психологічної служби, і діяльність педагогів, спрямована на більш поглиблене пізнання вчителем учня, своєчасне відстеження їх проблем, дозволяють організувати ефективне психологічний супровід школярів в середніх і старших класах школи, попередити появу і розростання тих чи інших порушень у навчальній діяльності та поведінці дітей, створити умови для розвитку психологічно здорово особистості в процесі навчання (Психологія підлітка, 2003).