Проблеми раннього виявлення дітей з порушеннями в розвитку

Дослідження в галузі загальної та спеціальної психології та педагогіки доводять, що визначальними для розвитку дитини є перші два? Три роки життя. Тому рання діагностика і рання допомога дітям з особливими освітніми потребами як у всьому світі є пріоритетним напрямком. Сьогодні, коли система спеціальної освіти в Росії переживає перехід до якісно нового етапу - етапу інтеграції, найважливішим напрямком є створення нової структури - служби ранньої допомоги дітям з різними відхиленнями у розвитку. Ранній вік представляє більш широкі можливості корекції за рахунок пластичності дитячої психіки і більшої чутливості до впливу, спрямованого на корекцію психічного розвитку дитини.

Раннє виявлення та корекція проблем у розвитку дитини дає можливість попередити появу подальших вторинних відхилень у розвитку, забезпечити максимальну реабілітацію дітей даної категорії, а для значної частини дітей відкриває можливості включення їх в загальноосвітній потік (інтегроване навчання). Тільки за умови ранньої допомоги дітям з особливими освітніми потребами можливе досягнення максимального для кожної дитини рівня загального розвитку, освіти та інтеграції в суспільство.

Для досягнення цих цілей необхідна така система ранньої діагностики, яка дозволила б:

- вчасно виявити відхилення немовляти з періоду новонародженості;

- визначити причини цих відхилень;

- забезпечити комплексну медико-психолого-педагогічну корекцію.

Така система повинна включати в себе:

- скринінг обстеження всіх дітей першого року життя;

- диференціальну діагностику для точного встановлення діагнозу;

- організацію корекційної допомоги з моменту встановлення першого підозри на те чи інше відхилення в розвитку.

У зарубіжній психології діагностика розвитку дитини раннього віку здійснюється методом тестування. Оцінюється ряд поведінкових проявів і показники співвідносяться з нормативами, характерними для того чи іншого вікового етапу. Велика частина тестів для немовлят призначена для діагностики сенсомоторного розвитку (утримання головки, перевертання, стеження за предметами очима, маніпуляція з предметами і т.д.)

У вітчизняній науці методики для діагностики немовлят, розроблялися ще в 20? 30 рр. ХХ століття. Однією з перших робіт в цьому напрямку є "Коротка діагностична схема розвитку дитини до 1 року" І. Л. Фігуріна і М. П. Денисової (1926).

Сьогодні існує велика кількість методик для обстеження дітей раннього віку (Л.Т. Журба, Н.М. Мастюкова, О.В. Баженова, Е.А. Стребелева і ін.). Але на етапі переходу до особистісно-орієнтованої педагогіки, необхідно підбирати і розробляти такі методики, які будуть спрямовані на діагностику розвитку не окремих психічних функцій, а на діагностику системного і цілісного дослідження дитини, на діагностику всіх форм психічної активності, в якій реалізується особистість дитини, починаючи з самих ранніх етапів його життя. Для вирішення цього завдання необхідно з теоретичної позиції виділити центральні, найбільш суттєві для кожного вікового етапу лінії розвитку. Діагностика, яка дозволить дослідити на кожному віковому етапі всі основні лінії розвитку дитини, повинна більш адекватно реалізовувати принцип комплексності діагностики та особистісно-орієнтованого підходу до оцінки психічного розвитку дитини.

Зеленська Ю.Б.