Психологічний супровід дітей-сиріт в умовах інтернатних установ

В даний час ведеться активний пошук коштів гуманізації освіти, орієнтація на самоцінність людської особистості, її внутрішні ресурси, прагнення до вдосконалення і саморозвитку.

Гуманістичні тенденції, пов`язані з наданням психолого-педагогічної допомоги дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, визначають пріоритетні завдання в галузі педагогіки, психології, соціології, спеціальної психології та корекційної педагогіки, виділяючи головну - створення умов для успішної соціалізації та адаптації дітей в російському суспільстві.

У зв`язку з цим намітилися позитивні тенденції до вивчення психології депривованих дитини, особливостей організації педагогічної діяльності з дітьми-сиротами та дітьми, які залишились без піклування батьків, до вивчення проблем соціальної адаптації та інтеграції (Е.А.Стребелева, Фурманов І.А., В. С.Мухіна, Бурлакова А.А., Г.В Сім`я, Фурманов І.А., Шіпіцин Л.М. Толстих Н.М. та ін.).

У контексті вищесказаного особливої уваги набуває вивчення проблеми раннього супроводу життєдіяльності дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, з точки зору антропологічного підходу, який передбачає цілісне, системне, всебічне, комплексне супровід з урахуванням вікових, індивідуальних і специфічних особливостей.

Проведений нами теоретичний аналіз стану проблеми дозволив здійснити на емпіричному рівні розробку моделі комплексного супроводу дітей - сиріт на базі Муніципального установи охорони здоров`я Ставропольського міського спеціалізованого будинку дитини і дитячого будинку для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, VIII виду.

Особлива увага приділяється стратегії психологічного супроводу даної категорії дітей, що пояснюється початкової специфікою формування особистості дитини-сироти.

До числа таких особливостей можна віднести відхилення від нормального становлення емоційно-вольової сфери: підвищена тривожність, емоційна напруженість. Спостерігається схильність до підвищеної агресивності, недовірливості, запальності, депресій. У більшості випадків має місце нестриманість, імпульсивність, емоційна холодність, догляд і невпевненість в собі. Розвиток неадекватної самооцінки є також характерною для дітей-сиріт.

Специфічні умови життя дитини сприяють нерозуміння емоційного стану оточуючих, що може відображатися на взаєминах з іншими людьми, як з дорослими, так і однолітками, приводити до виникнення конфліктних ситуацій і сварок і, як наслідок, - серйозні спотворення структури самосвідомості, схильність до розвитку психічних розладів і неврозів, порушення соціальної адаптації, труднощі соціалізації.

Динаміка психічного розвитку вихованців будинків дитини, дитячих будинків і шкіл-інтернатів відрізняється від темпу розвитку дітей, які виховуються в умовах сім`ї, характеризується більш уповільненим характером.

Основною метою організації психологічного супроводу є створення індивідуальної прийнятною середовища розвитку і соціалізації, її адаптації стосовно індивідуальних особливостей дитини, що допоможе розкрити його потенційні можливості з урахуванням вікової специфіки, соціальної ситуації розвитку і індивідуальних відмінностей і, в кінцевому рахунку, буде сприяти психічному, особистісному розвитку, активізації всіх психологічних механізмів і потенційних можливостей дитини на подолання наслідків материнської депривації.

Модель психологічного супроводу включає в себе наступні напрямки: діагностика рівня психічного і особистісного розвитку воспітанніков- розвиток пізнавальної сфери- розвиток психологічних основ мовної діяльності-психокорекційна робота-просвітницька робота з кадрами установи, співпраця з іншими організаціями, дослідно-експериментальна робота.

По кожному з перерахованих вище напрямків діяльності були визначені теоретико-методологічні основи, мета, завдання, основний зміст роботи, проаналізовано стан навчально-методичного забезпечення.

Ми вважаємо, що діяльність в рамках цих напрямів сприятиме не тільки виявленню специфічних психічних особливостей, що формуються у дітей в умовах сирітства, виділенню критеріїв діагностики станів, обумовлених депривації різного генезу, а й створення конкретних заходів по оптимізації роботи установ для дітей-сиріт і дітей , які залишилися без піклування батьків.

Евмененко Є.В.