Психологічні основи конкурентоспроможності особистості

Соціально-психологічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, висувають на передній план проблему формування професіонала, готового співвідносити себе з культурно-історичними процесами, що виводить його на зовсім інший рівень розвитку своєї гідності у праці. Дана проблема знайшла відображення в теорії і практиці реформування системи професійної освіти, в концепціях безперервного і випереджаючого освіти, основною метою яких є підготовка конкурентоспроможного фахівця.

На наш погляд, еталонний образ конкурентоспроможного фахівця можна уявити як особистість, якій притаманні професійна мобільність, компетентність, професійна самостійність.

Світ професій постійно змінюється. Важлива якість сучасної людини, що дозволяє адаптуватися до цього процесу і постійно бути затребуваним на ринку праці, - професійна мобільність.

З одного боку "професійна мобільність" розглядається як процес - рухливість фахівця в професійному світі. Можна виділити два типи професійної мобільності:

1) "горизонтальна", т. Е. Перехід людей з однієї професійної групи в іншу, що має той же соціальний статус.

2) "вертикальна", тобто пересування людини з одного професійного прошарку в інший (кар`єрне зростання).

З іншого боку, професійна мобільність - це результат, тобто інтегральне якість особистості, володіння яким дозволяє фахівцеві бути постійно затребуваним і вільно адаптувати до постійно мінливих професійних умов. До складу даної якості входять: здатність планувати і організовувати свою діяльність, пластичність мислення, творчий підхід до вирішення проблем, здатність до ризику.

Сучасне суспільство висуває досить високі вимоги до професійних знань та вмінь фахівців. Необхідність володіння широким спектром теоретичних і практичних знань, умінь і навичок, поряд з досить жорсткими вимогами до особистості фахівця, створюють специфічні умови для формування професійної компетентності.

У працях А.К. Маркової компетентність представляється як "індивідуальна характеристика ступеня відповідності вимогам професії, як володіння людиною здатністю й умінням виконувати певні трудові функції".

Структура професійної компетентності може бути представлена наступним чином.

Рольові характеристики включають необхідні фахівцеві знання, навички та вміння, які можуть бути представлені в двох формах: соціально-правова компетентність (знання і вміння в області взаємодії з громадськими інститутами та людьми) і спеціальна компетентність (підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності).

Суб`єктні характеристики професійної компетентності включають три блоки. Аутокомпетентность полягає в адекватному уявленні про своїх професійно значущих якостях особистості і володінні технологіями подолання професійних деструкцій. Професійна позиція - це цілісне психічне утворення, що включає конкретні установки і орієнтації, систему особистих відносин і оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду. Персональна компетентність - здатність до постійного професійного зростання та підвищення кваліфікації.

Професійна самостійність розглядається як прояв самостійності особистості, що забезпечує професіоналізм і її становлення як суб`єкта професійної діяльності.

Сам термін "самостійність" розглядається в двох аспектах: |S як незалежність, свобода від зовнішніх примусів, а також можливість існувати без сторонньої допомоги або поддержкі- |S як вольове властивість особистості, що характеризує здатність систематизувати, планувати і активно здійснювати свою діяльність без постійного керівництва і допомоги ззовні.

У структурі професійної самостійності можна виділити наступні компоненти: готовність до самостійної професійної діяльності-здатність проявляти наполегливість в досягненні успіху- вміння приймати обгрунтовані рішення-здатність нести відповідальність за вибір стратегії, прийняття рішення та ін.

Касьяник Е.Л.