Компетентнісний підхід в оцінці соціальної зрілості особистості

В умовах інтеграції вітчизняної системи вищої школи в єдиний освітній простір європейської спільноти спостерігається активне звернення до компетентнісного підходу. Зберігаючи в своїй суті знаннєву модель освіти, компетентнісний підхід передбачає переорієнтацію з академічної оцінки результатів засвоєння студентами знань, умінь і навичок до оцінки їх професійної та соціальної підготовленості.

У нашому розумінні категорія "компетентність", що визначається як інтегративна характеристика пізнавальної сфери особистості, відображає її підготовленість до практичного застосування наявних знань, умінь і навичок. Стосовно до соціальної компетентності особистості мова може йти про рівень сформованості її світоглядної позиції, правової та політичної культури, готовності до реалізації своїх цивільних функцій. Важливо відзначити, що введення категорії "компетентність" не повинно спричинити за собою зміну традиційних уявлень про наявність і сутнісному призначення трьох ключових сфер психічної діяльності особистості: мотиваційної, пізнавальної і поведінкової. Слід вести мову про характер співвідношення проявів цих сфер. Так, якщо пізнавальна сфера особистості, що включає в себе знання, вміння і навички, характеризується категорією "компетентність", то мотиваційна сфера, що включає потреби, мотиви, інтереси, цінності як спонукання до діяльності, визначається категорією "спрямованість". Характер і співвідношення проявів спрямованості та компетентності в починаннях і реальному соціальній поведінці особистості можуть розглядатися в якості показників її соціальної зрілості. Це дозволяє по-новому подивитися на місію виховання в процесі становлення і розвитку особистості студента. Ситуація, що формується особистість повинна не просто вбудовуватися в існуючу систему визначення мети й ціннісних координат суспільства, а й активно сприяти тим, що відбувається в ньому конструктивним змінам, задавати орієнтири як власного розвитку так і подальшого розвитку суспільства. Проявляемое у всьому різноманітті діяльності органічне поєднання у студентів суспільних і особистих потреб, інтересів і ціннісних пріоритетів з високим рівнем оволодіння ними соціальними, професійними і громадянськими компетенціями слід оцінювати як сукупний результат ефективності виховного процесу у ВНЗ.

Виховання - це звернення, перш за все, до потребностно-мотиваційним і ціннісним орієнтаціям особистості. Знання, вміння і навички, спрямовані на забезпечення виконавської боку професійної діяльності, успішно формуються і актуалізується в ситуації їх активного прийняття особистістю, усвідомлення суспільного значення здійснюваної діяльності, що, в свою чергу, визначає формування у неї високої відповідальності, ініціативи, усвідомленої громадянської позиції.

Шумська Л. І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!