Мотивація в основі пізнавальної діяльності студентів

Ефективність педагогічної праці багато в чому визначається функцією навчання в процесі отримання студентами знань: пасивного або активного сприйняття, а також засвоєння отриманої інформації. Одним із завдань викладача є досягнення максимальної активізації пізнавальної діяльності студентів, розвиток їх активного творчого мислення відповідними методами.

Будь-яка діяльність, в тому числі і навчальна, містить в собі певні мотиви і спрямована на досягнення певних цілей. Мотив є потреба, що спонукає індивіда діяти з певною метою, тобто внутрішній аспект діяльності. Мета є її зовнішнім аспектом. Утворений зазначеними аспектами своєрідний вектор задає інтенсивність і спрямованість діяльності.

Будь-яка цілеспрямована діяльність людини, в тому числі і пізнавальна, повинна мати мотивацію, тобто сукупність потреб і мотивів. Мотиваційна сторона процесу навчання у вузі включає три групи мотивів: зовнішні (заохочення покарання), змагання (успіх в порівнянні з кимось або з самим собою), внутрішні (розкриваються як поле плідної діяльності особистості). Найбільш стійкий інтерес до навчання мають внутрішні мотиви.

У пізнавальному процесі у студентів можна розрізнити три найбільш загальних етапу. На першому етапі присутній пізнавальний ситуативний інтерес, який виникає на основі новизни предмета, його початкової невизначеності для студента. Другого етапу характерний стійкий інтерес до конкретного предметного змісту діяльності. На третьому етапі відбувається включення пізнавальних інтересів в загальну спрямованість особистості, в систему її життєвих цілей і планів. Дуже ефективним засобом активізації пізнавальної діяльності студентів є новизна методів навчання, залучення студентів в його експериментальну форму. Пізнавальну мотивацію студентів можна формувати в на основі наступних положень: (1) пізнавальна мотивація виявляється не стільки стійкої особистісної рисою, скільки відображенням заданих умов діяльності-тут відкривається можливість для її формування за допомогою спеціально організованих дидактичних воздействій- (2) пізнавальна мотивація виникає в проблемній ситуації, це показує її зовнішню обусловленность- (3) застосування в підготовці фахівців форм і методів активного навчання, в яких реалізований принц п проблемного освіти-(4) виникнення і розвиток пізнавальної мотивації багато в чому обумовлено типом взаємодії і спілкування викладача зі студентами і студентів між собою-(5) розвиток пізнавальної мотивації студентів багато в чому залежить від педагогічної майстерності викладача, його вміння правильно організовувати діяльність студентів, спонукати їх до розвитку пізнавальної мотивації.

Досвідчений викладач цілеспрямовано розвиває і поглиблює пізнавальний інтерес студентів до досліджуваного предмета. Формування пізнавальної мотивації специфічної спрямованості проявляється в постановці і вирішенні розумових завдань, в результаті виконання певних пошукових дій, спрямованих на з`ясування початкової задачі і варіантів її рішень. Це відноситься до роботи викладачів на молодших і середніх курсах. Викладачеві на старших курсах доводиться паралельно з веденням основного курсу мимоволі вирішувати завдання профорієнтації та самооцінки серед хто не визначився в життєвої позиції студентів.

Сіверс О.Е.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!