Вивчення спрямованості особистості студентів медичного коледжу

Здатність особистості виробляти суспільно значущі перетворення навколишнього світу проявляється в спілкуванні, спільній діяльності та творчості, відбиваючись в її активності. Спостереження за громадським життям і навчально-пізнавальною діяльністю студентів спонукали нас звернутися до вивчення причин активності одних і пасивності інших. Необхідно відзначити при цьому, що студенти витримали конкурс і навчаються на відділенні, яке готує фахівців фармацевтів, на контрактній основі. Багато з них вважають, що вибір зроблено свідомо.

Відомо, що будь-які вчинки, справи, діяльність людини визначаються інтересами і мотивами. Сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості і напрямних її, називається спрямованістю особистості людини. Точніше спрямованість можна визначити як стійку систему інтересів, переконань, ідеалів, цінностей. Вона виступає в якості орієнтира діяльності особистості і є відносно незалежною від конкретних ситуацій. Спрямованість є провідним структурним елементом особистості, її стрижнем, пов`язаним з розвитком різних сторін людини: потребностно-мотиваційної, ціннісно-орієнтовної та світоглядної. Основна роль спрямованості особистості належить усвідомленим мотивами. Усвідомлюючи об`єкт потреби як мета, людина співвідносить особисті цілі з цілями колективу, вносить зміни в зміст своїх цілей, маскує їх при необхідності, якщо відчуває розбіжність своїх цілей і цілей колективу.

Професійна спрямованість, будучи частиною загальної спрямованості, відрізняється специфічними ознаками:

* Вона не існує сама по собі, а знаходиться у взаємозв`язку з пізнавальною спрямованістю;

* Викладач прагне створити умови, щоб зробити студента зацікавленим учасником процесу, спрямовує процес професійного становлення;

* Спрямованість припускає наявність певного рівня сформованості психологічної готовності до усвідомленого, самостійного оволодіння професією.

Дослідження проводилося на базі медичного коледжу ЧГМА в 2003 р Об`єктом вивчення стали студенти першого курсу (41 чол.) І студенти третього курсу (35 чол.). Вибірка представлена випускниками міських і сільських шкіл. Студенти взяли участь у дослідженні добровільно. Предметом дослідження було вивчення особливостей спрямованості особистості на першому і третьому курсах фармацевтичного відділення. На першому етапі своєї роботи здійснювалося знайомство з літературою. На другому етапі підбиралися методи дослідження. Третій етап був пов`язаний з виявленням спрямованості особистості у студентів, узагальненням і аналізом результатів.

Методи дослідження: "Спрямованість особистості" (Б. Басса, 1967), мотивація професійної діяльності (К.Замфір в модифікації А. А. Реан). Спрямованість оцінювалася за трьома шкалами: спрямованість на себе, на взаємодію і на справу (завдання).

В результаті дослідження було виявлено наступне. З числа студентів першого курсу спрямованість на себе мають 5 осіб (пор. Ар. 7,7), на взаємодію - 17 (пор. Ар. 10,9), спрямованість на справу (завдання) - 19 осіб (пор. Ар. 8 , 6). Причому дві студентки, які мають особистісну спрямованість, відзначають свої егоїстичні нахили, троє пояснюють спрямованість на себе низькою самооцінкою. Тринадцять студенток, орієнтованих на взаємодію, вказують при цьому, що свої особисті справи і успіхи пов`язують з колективом. Шість студенток повністю згодні з отриманим результатом і пояснюють його великою потребою в спілкуванні. П`ятнадцять студенток ділової спрямованості підтверджують переважання мотивів, породжених самою діяльністю, і говорять про високий рівень відповідальності. Для чотирьох студенток важливо отримання освіти для соціального престижу і самореалізації.

На третьому курсі були отримані наступні результати. За першою шкалою (спрямованість на себе) - 19 студентів (пор. Ар. 11,9), по другий шкалою (спрямованість на взаємодію) - 10 студентів (пор. Ар. 9,2), по третій шкалою (спрямованість на справу) - 6 студентів (пор. ар. 7,9). На відміну від першокурсників ділова спрямованість (6) виявилася значно нижче, що підтверджується якістю навчально-пізнавальної діяльності та ставленням до неї. Спрямованість на взаємодію являє собою відносно невеликий результат (10). Він прокоментований студентами як бажання підтримувати добрі стосунки, уникати конфліктів у спільній діяльності. Домінуючою в даній групі стала особистісна спрямованість (19 ст.), Яка зазвичай зв`язується з переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до престижу, задоволенням своїх домагань. Частково ця тенденція підтверджується. Однак ми схильні пов`язувати показники цієї шкали з рефлексивної діяльністю групи випускників. Рефлексія розглядається як процес спрямованості мислення людини на самого себе, що пов`язують з свідомістю і самосвідомістю особистості, а також як процес самовизначення.

Рефлексія виступає одним з важливих резервів людських можливостей, в тому числі і професійної підготовки.

При співвіднесенні спрямованості студентів третього курсу з результатами вивчення мотивації професійної діяльності, виявлено:

* 6 студентів з оптимальним мотиваційним комплексом з переважанням внутрішньої мотивації (ВМ) і при рівності внутрішньої і зовнішньої позитивної (ВМ = ВПМ) мають особистісну спрямованість- особистісна спрямованість відзначена у 7 студентів з переважанням зовнішньої позитивної мотивацією і у 6 студентів із зовнішнім негативною мотивацією ( ВВП);

* 4 студента з оптимальним мотиваційним комплексом особистісно спрямовані, 4 студента із зовнішньою позитивною мотивацією також особистісно спрямовані, 2 студента з зовнішньої негативною мотивацією віднесені сюди ж;

* Спрямованість на справу відзначена у однієї студентки з ВМ, однієї студентки з ВПМ та чотирьох з ВВП.

Отримані результати не суперечать попереднім даними.

Таким чином, реалізація принципу професійної спрямованості в діяльності викладачів потребує вирішення низки організаційних питань, які знаходяться в компетенції керівників і організаторів навчально-пізнавальної діяльності та керівників практики. Ділова спрямованість і професіоналізація навчально-виховного процесу - справа всіх викладачів. Успіх залежить від раціональної організації навчальної діяльності в навчальному закладі, самостійної пізнавальної діяльності студентів, оптимізації практики, від стилю взаємин викладачів і студентів та організації їх вільного від навчального процесу часу.

Софронова Е.А.