Спрямованість особистості та структура цінностей в системі мотивації

Система мотивації в старшому підлітковому і юнацькому віці не тільки визначає зміст провідної діяльності, але і задає розвиток особистості. Ситуація, що формується стійка ієрархія мотивів утворює таку базову характеристику особистості, як її спрямованість. Розвиток ціннісно-смислової сфери визначає основні мотиви поведінки і впливає на становлення спрямованості особистості старших школярів. Як справедливо відзначав Б.Г.Ананьев, психологічне дослідження мотивації поведінки особистості неможливо без соціально-психологічного вивчення самих цінностей. Саме в них сходяться різні психологічні характеристики особистості. Таким чином, система цінностей обумовлює змістовну сторону спрямованості особистості, яка, в свою чергу, вивчається через співвідношення груп мотивів (усвідомлене ставлення до навколишнього світу, до інших людей і самому собі). Основним індикатором розвитку особистості можна вважати ступінь переходу спочатку усвідомлених цінностей, з розряду "тільки знаних", в регулятори поведінки, ступінь інтеграції їх в загальну систему мотивації. Напрямок розвитку особистості, свого роду "вектор спрямованості", можна діагностувати через порівняльний аналіз емоційного (багато в чому неусвідомленого ставлення до цінностей) і свідомо засвоєних соціальних норм і правил взаємини.

Виникає запитання експериментального дослідження взаємозв`язку різних рівнів ціннісно-смислових орієнтацій та спрямованості особистості в період навчання підлітка в школі. Експериментальне дослідження було проведено в трьох десятих класах школи № 697 (всього отримано повних звітів для 67 осіб, з них 35 хлопчиків і 32 дівчинки). Опитування складалося з двох завдань, а також включав опитувальник "Спрямованість особистості" В. Смейкал і І. Кучер. Був використаний набір з 22 цінностей: 10 цінностей шкільного життя і 12 загальнолюдських цінностей (частково, в набір увійшли термінальні цінності методики М. Рокіч). У першому завданні кожен підліток повинен був оцінити кожну з 10 цінностей шкільного життя за системою шкал, заданих парою прикметників, взятих з методики Семантичного диференціала Ч. Осгуда (використовувалося 25 пар прикметників). У другому завданні кожен підліток здійснював ранжування всіх 22 цінностей шляхом їх попарного зіставлення і вибору тієї цінності в парі, яка важливіше для нього.

В результаті факторного аналізу було виділено 5 найбільш значущих чинників, які отримали таку інтерпретацію: фактор 1 висловлює мотивацію аффіліаціі- фактор 2 висловлює мотивацію досягнення успіху- фактор 3 висловлює мотивацію престіжа- фактор 4 висловлює навчально-пізнавальну мотівацію- фактор 5 висловлює конкурентну мотивацію. В результаті вимірювання значення виділених факторів кожен учень отримав кількісну оцінку вираженості його емоційного ставлення до відповідних цінностей. Це дозволило далі визначити для кожного учня провідний тип мотиваційного відносини і зіставляти результати виявленого змісту цінностей (емоційного ставлення до них) з результатами свідомої переваги (ранжування) цінностей. Виявилося, що ці групи учнів розрізняються ступенем узгодженості усвідомленого і неусвідомленого мотиваційного відносини. Учні з пізнавальною мотивацією і мотивацією досягнення відрізняються високою узгодженістю свідомо званої і емоційно пережитої цінності: "успішне навчання", "глибокі і міцні знання", "самовдосконалення в навчанні", "подолання перешкод". А в групах з престижної мотивацією і мотивацією конкуренції при свідомому ранжируванні цінностей ( "бути краще за інших", "визнання в колективі", "мій авторитет") спостерігається сильне розбіжність думок, незважаючи на те, що на емоційному рівні ці цінності однаково важливі для всіх . Учні з мотивацією афіліації виявляють найменш узгоджені оцінки за цінностями "цікава розмова", "схвалення оточуючих", "визнання в колективі", хоча на несвідомому рівні ці цінності для них найбільш емоційно привабливі, що свідчить про конфлікт рівнів регуляції поведінки. Підлітки з пізнавальною мотивацією і мотивацією досягнення більшою мірою орієнтовані на задачу, в той час як учні з мотивацією афіліації демонструють спрямованість на підтримку хороших взаємин з іншими членами колективу. Підлітки ж з престижної і конкурентної мотивацією орієнтовані більшою мірою на власну особистість.

Вартанова І.І.