Спрямованість студентів вузу

У вітчизняній психології існують різні підходи до дослідження особистості. Однак, незважаючи на відмінності в трактуваннях особистості, у всіх підходах в якості її ведучої характеристики виділяється спрямованість. Нагадаємо, що існують різні визначення цього поняття, наприклад "динамічна тенденція" (С. Л. Рубінштейн), "смислоутворюючий мотив" (А. Н. Леонтьєв), "домінуюче відношення" (В. Н. Мясищев), "основна життєва спрямованість "(Б. Г. Ананьєв)," динамічна організація сутнісних сил людини "(А. С. Прангішвілі). Але, частіше за все в науковій літературі під спрямованістю розуміють сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особи і щодо незалежних від наявної ситуації. Нами була зроблена спроба вивчити спрямованість особистості студента вузу.

Дослідження проводилося в два етапи: 1-й етап - квітень 2007 г., 2-й етап жовтень 2008 р ній брали участь студенти Північно-Осетинського державного університету в кількості 263 чоловік - 1-й етап і 167 осіб - 2-й етап (студенти взяли участь в першому етапі дослідження за винятком студентів V курсу, які на той час уже закінчили вуз). Для проведення дослідження нами була використана методика "Спрямованість особистості" В. Смекала і М. Кучера визначає особистісну (на себе), колективістську (на взаємодію) або ділову (на завдання) спрямованість. Необхідно відзначити, що всі три види спрямованості не абсолютно ізольовані, а в основному поєднуються.

Тому, аналізуючи результати діагностики, коректніше говорити не про єдину, а про домінуючу спрямованості особистості. Так, за отриманими даними в цілому по вибірці у 54,8 (1-й етап) і 55,1% (2-й етап) опитаних студентів діагностується особистісна спрямованість, що зв`язується з переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу . Людина з особистісної спрямованістю мало реагує на потреби людей навколо себе, в роботі перш за все бачить можливість задовольнити свої домагання, він орієнтований на пряме винагороду, агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до суперництва. У його поведінці може спостерігатися підвищений рівень тривоги, дратівливість і интровертированность. У студентів в кількості 20,2% (1-й етап) і 22,2% (2-й етап) виявлена коллективистская спрямованість, при якій вчинки визначаються потребою в спілкуванні, прагненням в будь-яких умовах підтримувати хороші відносини з товаришами по спільної діяльності, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань. Вони орієнтовані на соціальне схвалення, спостерігається залежність від групи, потреба в прихильності і в емоційних відносинах. Студенти, спрямовані на "справу", склали 18,2% (1-етап) і 16,8% (2-етап) всієї вибірки. Ділова спрямованість відображає переважання мотивів, породжуваних самою діяльністю: захоплення процесом діяльності-безкорисливе прагнення до пізнання і оволодіння новими вміннями і навикамі- зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якомога краще-орієнтація на ділову співпрацю і досягнення найбільшої продуктивності групи-здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, яке корисне для досягнення спільної мети. У студентів в кількості 6,8% (1-й етап) і 6% (2-й етап) не виявлене домінуючий вид спрямованості.

Таким чином, істотних відмінностей в результатах 1-го і 2-го етапів дослідження немає. За отриманими даними дослідження бачимо, що більше половини опитаних студентів відносяться до групи з особистісної спрямованістю. Тоді як для розвитку особистості студента і успішного педагогічного процесу в вузі особливо значимі коллективистская і ділова спрямованість, так як тільки плідна спільна діяльність, спрямована на вирішення завдань, взаємну підтримку, оволодіння новими знаннями, вміннями і навичками, сприяє формуванню творчої та успішної у багатьох відношеннях особистості. Вивчення структури професійно-орієнтованої мотивації студентів вузу дозволить психологічно обгрунтовано вирішувати завдання підвищення ефективності навчальної та професійної діяльності.

Кусраева І. М.