Проблема пізнавальної активності особистості в психологічних дослідженнях

В даний час перед освітою стоїть завдання виховати не тільки творчого, всебічно розвиненої людини, але і гнучко орієнтується в постійно мінливій дійсності, готового освоювати принципово нові області і види діяльності. У зв`язку з цим, особливе місце займає проблема вивчення і розвитку пізнавальної активності особистості. Викладачеві, який працює в освіті, необхідно вільно володіти інструментарієм, що дозволяє оцінити пізнавальну активність учнів і сприяти її розвитку. Сучасна орієнтація освіти на виховання творчої, активної особистості передбачає створення дидактичних і психологічних умов, в яких навчається може проявити пізнавальну активність, особистісну соціальну позицію, висловити себе як суб`єкт навчання.

Пізнавальна активність є важливою якістю особистості. Зацікавлене ставлення до навколишнього світу, прагнення пізнати те, що невідомо - цінна властивість, багато в чому обумовлює ефективність навчання і професійної діяльності. Пізнавальна активність є вищим проявом загальної активності.

Активність - загальна характеристика живих істот. Для людини активність завжди є форма його існування як індивіда, умова реалізації себе як особистості, джерело безперервного розвитку в процесі онтогенезу.

Погляди на природу активності змінювалися в процесі розвитку самої психологічної науки. Активність в своєму становленні і розвитку проходить ряд рівнів, а пізнавальна активність відноситься до найвищого, четвертого рівня (П.Я. Гальперін).

Проблему пізнавальної, або розумової, активності розглядали в дослідженнях Д. Б. Богоявленська, Д. Годовикова, Н. С. Лейтес, М. І. Лісіна.

Поняття розумової активності використовується Н. С. Лейтесом при розкритті поняття обдарованості. Н. С. Лейтес в своїх роботах робить висновок про якісний перетворенні розумової активності з віком.

У роботах М. І. Лісіна пізнавальна активність розглядається в контексті пізнавальної діяльності. Пізнавальну активність автор визначає як стан готовності до пізнавальної діяльності, то стан, яке передує діяльності і породжує її.

Велике значення і важливе місце серед досліджень пізнавальної активності особистості мають роботи Д. Б. Богоявленської. Результатом цих досліджень стало розкриття специфіки пізнавальної активності учнів і її змістовна характеристика.

Таким чином, всі вищезгадані, а також деякі інші автори, які займалися дослідженням питання пізнавальної активності особистості (Б. Г. Ананьєв, Т. М. Землянухина, Т.А. Куликова, А. В. Петровський, Г. І. Щукіна та ін .), вважають, що пізнавальна активність є одним з важливих якостей, що характеризують психічний розвиток людини.

Цілеспрямоване розвиток пізнавальної активності майбутніх фахівців - один із шляхів підвищення рівня їх підготовки. Пізнавальна активність виступає при цьому як якість особистості майбутнього фахівця і важлива умова його самореалізації.

В сучасних умовах основна мета освіти полягає у формуванні компетентної, соціально активної творчої особистості. Тому виникає необхідність у створенні такої виховно-освітнього середовища вузу, яка дозволить студенту оволодіти навичками самостійної активної діяльності. Причому характер навчання повинен забезпечувати творчий розвиток особистості, а впроваджувані в вузі методи навчання сприяти реалізації на практиці активної позиції студента.

Федорович Наталія Яківна