Формування пізнавальної активності молодших школярів

У зв`язку з наявністю великої кількості дітей, що мають уповільнене психічний розвиток (ЗПР), проблема формування їх пізнавальної активності продовжує залишатися однією з актуальних. В результаті аналізу її виявлені наступні протиріччя: між постійно зростаючим обсягом інформації в шкільних курсах і організацією навчальної діяльності учнів на уроке- між індивідуальним характером засвоєння навчального змісту і формами і методами, використовуваними учителем між потребою дітей у розвитку і відсутністю раціональної організації формування їх пізнавальної активності. Зазначені суперечності вимагають як наукового, так і практичного вирішення.

Одним із завдань нашої роботи є виявлення умов, ефективних методів і форм взаємодії вчителя і учня на уроці, які сприяють зростанню пізнавальної активності. Експериментальна робота проводилася з молодшими школярами.

Активність в навчанні (від лат. Аctivus - діяльність) - це принцип, який сприяє формуванню в учнів ініціативності, самостійності та інших новоутворень. При очевидному відмінності значення понять "активність" і "діяльність" можна узагальнено говорити в тому і в іншому випадку про здатність до якісних і кількісних змін. У підручниках Р.С.Немова поняття "активність" розглядається з позиції спрямованості людини на пізнання і творче перетворення світу. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість уточнити його і зробити висновок про те, що в пізнавальної активності як діяльності відбивається спрямованість і разом з тим стійкість пізнавальних інтересів, що викликають кількісні і якісні зміни в структурі свідомості та самосвідомості учня.

Для нашого дослідження має значення поняття "формування", що вживається в двох значеннях. Перший передбачає розуміння його як розвиток, процес і результат. Узяте в цьому значенні, воно є предметом психологічного вивчення, в завдання якого входить з`ясування того, що в даний момент присутній в структурі особистості і що може з`явитися за умови цілеспрямованого впливу (А. В. Петровський, 1989). Друге значення даного поняття визначається як процес "проектування особистості", тобто як цілеспрямоване виховання, характеризуючи педагогічний підхід, який передбачає з`ясування можливих показників кінцевого результату і шляхів формування особистості відповідно соціально обумовленим вимогам. У своїй роботі ми спираємося на перше розуміння поняття "формування". Роль суб`єкта в процесі пізнавальної активності можна розглядати наступним чином. В ході пізнавальної діяльності учень проявляє інтерес до шкільних предметів, окремих тем і за допомогою дорослих з часом формує навчальні мотиви. Пізнавальна активність його базується на вікових та індивідуальних інтелектуальних здібностях, що проявляються в якостях розумових операцій, що відбиваються в теоретичних і практичних знаннях і уміннях, а також в системі взаємовідносин, що склалися на основі навчальної діяльності.

У процесі задоволення пізнавальних інтересів велике значення мають емоційні, моральні і вольові сфери особистості, без урахування яких розвиток пізнавальної активності розвивається туго. При цьому не можна забувати, що ми маємо справу з дітьми, що мають ті чи інші відхилення у розумовому розвитку, і повинні володіти інформацією про конкретні труднощі. Часто незрілість функціонального стану центральної нервової системи (слабкі процеси збудження і гальмування, утруднення в освіті складних умовних зв`язків) проявляється в неготовності до шкільного навчання, низькою пізнавальної активності. Задля досягнення успіху необхідно докласти зусиль для формування якісно нового для молодших школярів виду діяльності, що є основою багатьох новоутворень особистості. Однією з умов формування провідної діяльності є раціональне взаємодія (співробітництво) вчителя і учня в управлінні пізнавальною діяльністю, що призводить до зняття затискачів, зниження рівня шкільної тривоги, скорочення психологічних бар`єрів, викликає інтерес молодших школярів до своєї діяльності, дає позитивні результати при засвоєнні складних тим .

Поряд з формуванням навчальної діяльності необхідний певний час враховувати вид діяльності, властивий дошкільнятам, і використовувати його можливості. дидактичні, сюжетно-рольові ігри, уроки-подорожі, вікторини при узагальненні тематичних розділів, побудовані з урахуванням позитивного емоційного настрою, здатного впливати на думки і почуття дітей. Ігрові форми мають багато невикористаних можливостей для творчості вчителя і для розвитку активності учнів. Використання цікавих завдань, логічних вправ надає уроків неповторність, викликає пошукову активність і задоволення від отримання знання нетрадиційним шляхом.

З огляду на індивідуальні особливості, пов`язані з характеристиками пізнавальних процесів, вчитель передбачає різні форми сприйняття навчального матеріалу, засвоєння інформації та формування навичок. У діяльності вчителя буває важко знайти підставу для використання того чи іншого методу. У рішенні наших завдань ми спиралися на перцептивний підхід, при якому опорою ефективної праці учня є джерело інформації. Характер її сприйняття передбачає виділення словесних, наочних і практичних методів навчання, що відображають діяльність вчителя і діяльність (Е.Я.Голант, Н.М.Верзілін, С.Г.Шаповаленко і ін.).

На перший погляд ми не пропонуємо нічого нового, оскільки наука має цілу низку обгрунтованих підходів, форм і методів, адресованих вчителям, які працюють з дітьми, що мають психологічні проблеми. Однак нас цікавить кінцевий результат, який має на увазі надання допомоги конкретним дітям. Проаналізувавши теоретичні знання і досвід роботи вчителів, ми виробили комплекс умов, необхідних для ефективного формування пізнавальної активності молодших школярів. Основною умовою формування пізнавальної активності вважаємо входження дитини в навчальну діяльність як нового виду активності в обмежені терміни для оптимізації процесу засвоєння змісту навчальної інформації й оволодіння навичками навчальних дій.

В якості другого умови пропонується організація процесу навчання в формі активної взаємодії учня і вчителя за допомогою управління свого навчального праці, у чому яскраво проявляється співпраця і колективна спрямованість. Третьою умовою вважаємо використання нетрадиційних методів і форм навчання школярів, що викликають позитивні емоції, інтерес і формування пізнавальних мотивів. Така організація навчання, що сприяє полегшенню, стимулювання, активізації навчальної праці школяра і створення ситуації успіху неминуче пов`язана з наданням певної свободи, вихованням відповідальності, з переживанням особистої участі в діяльності.

Таким чином, виняткового значення набуває правильний вибір учителем стратегії, тактики організації та ходу процесу навчання, значення яких визначається не тільки тим, наскільки вони сприятимуть успішному вирішенню навчальних завдань, але, що ще більш важливо, наскільки вони допоможуть повноцінному гармонійному розвитку особистості учня, починаючи з перших кроків навчання в школі. Необхідно пам`ятати, що формування пізнавальної активності не повинно стати самоціллю, це лише один із засобів розвитку особистості учня в цілому.

Сєдова Е.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!