Вільна робота як засіб розвитку пізнавальної активності

В останні роки в нашій країні все більшу кількість педагогів-практиків стикається з проблемою розвитку пізнавальної активності дитини. Над цією проблемою працювали А.М.Матюшкин, М. І. Лісіна, Д. Б. Богоявленська, Т. І. Шамова та ін. Але, як показує практика, проблема розвитку пізнавальної активності залишилася невирішеною. В даний час дослідники, як нашої країни, так і зарубіжжя, шукають більш ефективні форми організації навчального процесу, що сприяють розвитку пізнавальної активності дитини. Ми пропонуємо результати свого дослідження, спрямованого на вивчення розвитку пізнавальної активності молодшого школяра, в залежності від форми організації навчального процесу.

Під пізнавальною активністю особистості ми, слідом за А.М.Матюшкин, М.И.Лисиной, розуміємо таку форму активності, яка характеризується станом готовності до пізнавальної діяльності. У шкільному віці пізнавальна активність стає властивістю особистості, яке проявляється в позитивному ставленні до змісту і процесу пізнання, до ефективного оволодіння значущими способами діяльності за певний час, в мобілізації морально-вольових зусиль на досягнення пізнавальної мети.

Нами були виділені параметри, на підставі яких ми можемо говорити про рівень розвитку пізнавальної активності молодшого школяра: мотиваційний компонент (пізнавальна мотивація, стійкість пізнавального інтересу), стратегічний компонент (компоненти самоврядування процесом навчання: цілепокладання, контроль, оцінка), операційний компонент (навчальні дії ), емоційно-вольової компонент (довільність пізнавальних процесів, ставлення до процесу навчання). В результаті проведеного дослідження по вивченню рівня розвитку пізнавальної активності молодшого школяра нами були отримані наступні дані: високий рівень пізнавальної активності був зареєстрований у 3,8% учнів, середній рівень - у 19,2%, низький рівень - у 77% учнів.

Це спонукало нас апробувати інші форми організації процесу навчання, відмінні від класно-урочної, і виявити їх вплив на якості особистості та діяльності учнів, відсутність яких не дозволяє розвиватися пізнавальної активності школярів.

Звернувшись до наявного в нашій країні педагогічного досвіду, ми прийшли до висновку, що досить ефективним в руслі розвитку пізнавальної активності є проблемне навчання. Використовувані проблемним навчанням форми організації освітнього процесу дійсно стимулюють пізнавальну активність учнів, але ми в своєму дослідженні ставили завдання виділити такі форми процесу навчання, які б сприяли формуванню пізнавальної самостійності учнів.

Проаналізувавши роботи зарубіжних вчених, таких як П.Петерсон, Х.Гаудіх, Г.Кершенштейнер, С.Френе, М. Монтессорі, Ф.Пешель, ми вийшли на поняття вільна робота - це така форма роботи, в ході якої у дитини дійсно формується така риса особистості, як самостійність, яка є основою розвитку пізнавальної активності. Вільна робота реалізується в таких формах, як майстерні, навчальні станції і робота за індивідуальним планом.

Робота в майстернях, як і на навчальних станціях, організовується вчителем. Чітко продумується пізнавальна задача, яка буде вирішуватися в ході роботи. Розвиток пізнавальної активності відбувається завдяки новизни стимулу, яскравості матеріалу, можливості створення певного продукту діяльності.

Навчальні станції (навчальні мозаїки) - особлива форма вільної роботи. На навчальних станціях зручно працювати з матеріалом, який можна розбити на частини і який є рівним за рівнем складності. Ще така форма організації процесу навчання має назву "кола тренувань". Розвиток пізнавальної активності при такій формі відбувається за рахунок стимулювання дослідницької діяльності учнів.

Робота за навчальним планом. Суть цієї форми роботи полягає в тому, що дитина отримує певний навчальний план і, в залежності від свого бажання і можливостей, виконує ряд завдань плану. Розвиток пізнавальної активності відбувається за рахунок того, що дитина особисто зацікавлений у виконанні завдання плану, того, що він отримує право вибору.

Виділивши ці форми роботи як найбільш ефективні, ми ввели їх в якості експериментальних в 3-м "А" школи № 98 м Красноярська. Результати експерименту дозволили зробити нам наступні висновки.

1. Дані форми організації процесу навчання є дійсно ефективними, сприяють розвитку пізнавальної активності учнів. Так, підвищення пізнавальної активності було відзначено у 92% учнів.

2. Виділено наступні якості особистості та діяльності, відсутність яких негативно впливає на розвиток пізнавальної активності школярів: вміння працювати в команді, такі аспекти саморегуляції діяльності, як цілепокладання, прогнозування та планування діяльності, оцінювання та самоконтроль.

3. Позитивним є зміна ролі педагога за рахунок зміни форми роботи. Учитель стає помічником дитини, організуючим те середовище, в якій розвивається дитина.

Таким чином, дані дослідження привели нас до розуміння необхідності подальшої роботи в руслі дослідження прояву і розвитку пізнавальної активності в молодшому шкільному віці.

Єськіна Ю.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!