Становлення пізнавальної діяльності у підлітків при розвиваючому навчанні

Навчання генерування нових способів пізнання, вибору оптимальних способів в різних умовах - це питання розвитку інтересів і потреб, ініціативи і самостійності учнів, їх пізнавальних та творчих здібностей.

Спосіб - одне з основних понять, що використовуються при описі організації діяльності. Проаналізувавши й зіставивши такі поняття, як стратегія, тактика, евристика, алгоритм, прийом, індивідуальний стиль, спосіб діяльності, А. Г. Виноградов зробив висновок про те, що родовим по відношенню до решти виступає поняття "спосіб діяльності".

На думку І.С. Якиманской і Н.А. Гизатуллина, спосіб пізнавальної діяльності учнів є психічне утворення, бо він є результатом "суб`єктної трансформації" прийому, заданого для засвоєння.

У безлічі досліджень, виконаних в руслі загальної, диференціальної та педагогічної психології, саме способи пізнавальної діяльності виступають в якості індикаторів когнітивного і особистісного розвитку людини. Так, наприклад, знаходження і використання оптимальних способів розумової роботи Л. А. Венгер вважає ознакою розвинених пізнавальних способностей- З.І. Калмикова, А.К. Маркова, Д.Б. Богоявленська - свідченням високої навченості, В.Н. Дружинін - показником того, що когнітивний ресурс людини перевищує вимоги завдання. Здатність суб`єкта самостійно замінити втратив ефективність спосіб дії на такий, який є оптимальним в нових умовах - показник гнучкості розумових процесів як суттєвої характеристики творчого мислення (П. Торренс, Ю.З. Гильбух, О.Н. Гарнець та ін.). Раціоналізація способів пізнавальної діяльності без зовнішньої і внутрішньої оцінної стимуляції - свідоцтво справжньої інтелектуальної ініціативи суб`єкта, його високого творчого потенціалу (Д.Б. Богоявленська, І. А. Сусоколова, П. Т. Тюрін, Л.М. Попов і ін.). Побудова нового, невідомого раніше людині способу досягнення певної мети - критерій процедурного творчості (А.Г. Виноградов, Н.Г. Алексєєв, Е. Юдін та ін.).

Вивчення способів пізнавальної діяльності проводилося на великій вибірці учнів 5-х класів середніх шкіл Мінська. Освітнє середовище початкової школи була представлена трьома технологіями: традиційної (ТО), традиційної, модифікованої з метою розвитку інтелекту дітей (МТО) і технологією розвиваючого навчання Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова (РІД). У п`ятих класах учні всіх трьох груп займалися за однаковими програмами (модифікованим традиційним).

Здібності учнів до мимовільного і викликаного стимулом зміни способів пізнавальної діяльності вивчалися за допомогою наступних методик: "Тестова карта" А.С. Ростова, авторської методики "Планиметрия 10-12", заснованої на принципах "Креативного поля" Д.Б. Богоявленської і тесту гнучкості розумових процесів А.С. і Е.Х. Лачинс в модифікації О. Н. Гарнець. Отримані нами результати дозволяють зробити наступні висновки.

1. Вплив технології навчання в початкових класах на пізнавальну активність школярів зберігається в молодшому підлітковому віці.

2. Навчання, яке ставить своїм завданням розвиток інтелекту учня, збагачує досвід пошукового поведінки і культивує метазнанія, робить істотний позитивний вплив на здатність молодших підлітків до процедурного творчості.

3. Перевага учнів системи РВ полягає у високому рівні їх інтелектуальної активності. Однак побудова навчання на основі теоретичних змістовних узагальнень закріплює в учнів певний підхід до системи завдань: на етапі ініціації і освоєння нової діяльності у більшості школярів домінує пізнавальна активність, спрямована на пошук закономірностей, оптимальних способів діяльності. Після того як, з точки зору учня, знайдена закономірність чи загальний спосіб, придатний для вирішення всіх завдань даного типу, пізнавальна активність стає репродуктивної і способи діяльності переглядаються лише небагатьма учнями, навіть якщо ці способи виявляються непридатними. Таким чином, прийнявши певне рішення, багато учнів системи РВ надалі його не переглядають.

4. У учнів системи МТО пізнавальна активність на початкових етапах роботи з завданням нижче, ніж у учнів системи РВ, але вони відрізняються готовністю до перегляду власних рішень.

Валуйська Т.Л.