Характеристика пізнавальної діяльності студентів та учнів на заняттях з психології

Різні методи навчання по-різному впливають на характер пізнавальної діяльності учнів. У зв`язку з цим становить інтерес класифікація методів,

запропонована М. Н. Скаткіним і І. Я. Лернером. Відповідно до неї виділяються такі методи навчання:

1) пояснювально-ілюстративний;

2) репродуктивний;

3) проблемний;

4) частково-пошуковий;

5) дослідницький.

Пояснювально-ілюстративний метод полягає в тому, що викладач повідомляє готову інформацію, а студенти (учні) її сприймають,

осмислюють і запам`ятовують. Це дуже економічний за часом спосіб передачі інформації. Однак при його застосуванні не формуються вміння

користуватися отриманими знаннями. Даний метод досить типовий для читання лекцій, коли викладач спочатку викладає теорію, формулює

поняття, а потім призводить ілюстрації або приклади їх використання для психологічного аналізу повсякденної життєвої реальності або емпіричних

досліджень. При виборі способів пояснення психологічних знань викладачеві важливо передбачити, яким чином нові знання будуть

вбудовуватися в систему минулого досвіду і знань учнів з психології або інших предметів. Корисними прийомами такого вбудовування може бути

аналогія, порівняння з іншими явищами і поняттями, уже відомими учням.

Репродуктивний метод полягає в тому, що викладач просить студента (учня) повторити певну навчальний дію. студент виконує

дії за зразком, заданим викладачем, і таким чином засвоює вміння і навички. Цей метод зазвичай використовується на семінарських і

практичних заняттях з психології.

Проблемний метод полягає в тому, що викладач ставить перед студентами (учнями) проблему і далі сам показує шлях її вирішення. В іншому

випадку відповідь на поставлене проблемне питання, аналіз проблемної ситуації і пошук відповідних засобів здійснюють самі студенти в процесі

індивідуальній чи груповій навчальної роботи під керівництвом викладача. Таким чином демонструються зразки наукового розв`язання проблем,

зразки логіки наукового мислення, а також способи застосування психологічних знань у практичній діяльності. При читанні лекцій цей метод

реалізується в такий спосіб. Викладач спочатку ставить питання, описує факт, психічне явище, експериментальну або життєву

ситуацію, а потім дає їх теоретичне узагальнення у вигляді поняття, показуючи, як психологічні знання можуть допомогти пояснити або вирішити проблему.

Використання проблемних ситуацій дає значний мотиваційний ефект при вивченні психології. Перш ніж викладати нові знання,

викладач ставить певну проблему або проблемне питання. У процесі його обговорення і вирішення даної проблеми викладачем

пропонуються (або самими учнями знаходяться) психологічні знання як засіб вирішення. У всіх випадках, коли вдається знайти такі проблеми,

процес навчання стає цікавим і вивчення психології усвідомлюється як практично корисне. Такий шлях викладання психології майбутнім

педагогам через аналіз педагогічних ситуацій і помилок, через «виробництво психологічного знання» і його переживання пропонує, зокрема, Е. А.

Клімов.

Частково-пошуковий метод навчання часто називають евристичним. Суть його полягає в тому, що викладач розділяє навчальну проблему на

окремі завдання, і студенти (учні) виконують кроки з пошуку їх вирішення. Рішення кожного завдання відбувається самостійно, однак планування

всього процесу рішення здійснюється викладачем. Цей метод використовується на практичних заняттях, коли студенти вчаться формулювати

інструкцію випробуваному, організовувати взаємодію з ним, реєструвати, обробляти і інтерпретувати отримані емпіричні дані.

Даний метод використовується при навчанні студентів в рамках курсових робіт на молодших і середніх курсах.

Дослідницький метод навчання передбачає творче застосування студентами знань. При цьому у них формується досвід самостійної

науково-дослідницької роботи. Даний метод навчання використовується при виконанні студентами курсових і дипломних робіт.

Ступінь активності учнів і студентів у процесі засвоєння знань є важливим фактором успішного навчання. З цієї точки зору останнім

час робиться особливий акцент на необхідності використання активних методів у навчанні психології (Ляудіс, 1989- Клімов, 1998 Кадочкіна, 1998;

Бадмаев, 1999 Смирнов, 2001). Розглянуті вище методи не можна розглядати як пасивні або активні самі по собі. Активний характер їм

надає особлива організація пізнавальної діяльності учнів і студентів.

Методика навчання може бути ефективною тільки в тому випадку, коли вона будується на методах і прийомах, які активізують діяльність самого

учня, перш за все розумову, і служить розумовому розвитку особистості. Чим активніше пізнавальна діяльність учня, тим вище

ефективність засвоєння. Під активними методами навчання розуміються ті, які реалізують установку на високу активність суб`єкта в навчальному

процесі на противагу так званим традиційним підходам, в рамках яких учень грає набагато більш пасивну роль. потрібно

погодитися з С. Д. Смирновим в тому, що термін «активні методи навчання» - не зовсім правильний, оскільки пасивних методів навчання в принципі

не існує. Але ступінь цієї активності дійсно неоднакова (т. Е. Набагато вище при використанні активних методів).

Застосування певних прийомів активізації і підвищення ефективності навчання і становить особливості різних активних методів.

Серед сучасних активних методів навчання В. Я. Ляудіс виділила наступні групи, найбільш цікаві для використання:

1) метод програмованого навчання;

2) метод проблемного навчання;

3) метод інтерактивного (комунікативного) навчання).

Методи програмованого навчання припускають перебудову традиційного навчання за рахунок уточнення і операционализации цілей, завдань, способів

рішення, форм заохочення і контролю стосовно предметного змісту знань.

Методи проблемного навчання основну увагу приділяють мотивами і способам розумової діяльності учня, а також процедурам його включення в

проблемну ситуацію.

Методи інтерактивного навчання управляють процесом засвоєння знань за допомогою організації людських взаємодій і відносин. навчання

розглядається як процес соціальний, колективний.

У кожному з цих методів використовується свій інструментарій:

в програмованому навчанні - дозований крок програми, алгоритм;

в проблемному навчанні - проблемна ситуація, типи проблемних ситуацій, евристичні програми;

в інтерактивному навчанні - колективні дискусії, навчально-рольові ігри, сценарії і партитури діалогів і полілогом між учасниками групи по

спільним рішенням.

В. Я. Ляудіс наводить цікаві приклади та сценарії використання активних методів у навчанні психології, накопичені в ході роботи зі студентами

(1989). Досвід використання навчального театру в підготовці студентів-психологів описує Е. Е. Кравцова (1998).