Оволодіння логічними формами мислення старшими дошкільнятами

Оволодіння дітьми загальною структурою розумової діяльності передбачає наявність у них системи загальних уявлень і життєвих понять, володіння ієрархією роду та виду на елементарної образну основу, оволодіння і використання розумових операцій (класифікація, сериация, порівняння, узагальнення, аналіз, синтез) без безпосередньої опори на практичне дія.

Передбачалося, що організація умов дитячого експериментування і навчання дошкільнят опосередкованим способам виявлення прихованих властивостей і ознак об`єктів і порівняння їх величин (використання заходів, мітки і ін.) Призведе до розвитку і взаємодії двох груп засобів пізнавальної активності, а також сприятиме розвитку логічних форм мислення (суджень, умовиводів і т.д.). Експериментування дошкільнят виступило в нашому дослідженні як умова і засіб розвитку здатності мислити, вміти виділяти істотне в явищах навколишньої дійсності, вміти порівнювати їх, бачити подібне і відмінне, міркувати, знаходити причини явищ і робити висновки. Дітям пропонувалися завдання на "найпростіші дедуктивні умовиводи" і завдання на "роздум про найближчому з досвіду предмет на рівні найпростіших життєвих понять", в ході виконання яких кожній дитині присвоювався певний рівень: I - високий, II - середній, III - низький.

В ході експерименту, що констатує нами було виявлено, що кількість сільських дітей, здатних до умовиводів, на 20% перевищує кількість міських дітей. Цей факт ми пояснюємо тим, що сільські дошкільнята набагато раніше долучаються до праці дорослих, включаються в їх продуктивну діяльність, де постійно взаємодіють зі світом природи, тим самим збагачують і розвивають свій життєвий досвід. Тому сільські дошкільнята набагато простіше вирішують завдання про знайомого їх досвіду об`єкті, роблячи найпростіші дедуктивні умовиводи. Міські дошкільнята довгий час залишаються в ситуації залежності, неможливості проявити свої здібності до самостійних дій. В урбанізованому суспільстві з високорозвиненою технікою, коли самим дорослим не заохочується дитяча компетентність (можливість спостерігати, вивчати, освоювати за допомогою преобразующе-відтворюють дій пізнаваний предмет і т.д.), важко уникнути "пізнавальної пасивності" дошкільника.

У ході формуючого експерименту на тлі експериментування дошкільнята займали "активно-наступальну" позицію дослідника. Рішення задач на виявлення властивостей і ознак об`єкта відбувалося в практичному і розумовому плані, коли дитина змушена був використовувати всі групи засобів пізнавальної діяльності. Спочатку він висував ряд гіпотез щодо прихованих сторін об`єкта, використовуючи при цьому свій запас знань і уявлень, потім практичним шляхом намагався їх довести або спростувати. Прийшовши до якого-небудь рішення, дошкільник повинен був обґрунтувати його в словесній формі. У процесі вирішення подібних завдань дитина ставив питання, коментував свої дії, обговорював дії і висловлювання своїх однолітків. Заохочення готовності дошкільника до пошуку невідповідності висунутих теорій з боку дорослого спонукало дитину до подальшої пізнавальної діяльності.

Отже, результати контрольних зрізів показали наступне.

По-перше, після проведення формуючого експерименту міські і сільські дошкільнята експериментальних груп виконували завдання за методикою У.В.Ульенковой на більш високому рівні, ніж діти контрольних груп, з якими формуючий експеримент не проводився. По-друге, намітилася динаміка розвитку логічних форм мислення у дітей, які виховуються в умовах міської культури. Кількість міських дошкільнят експериментальної групи з I рівнем розвитку логічних форм мислення зросла на 20%, з II - на 25% і, відповідно, з III - на 55%. У той же час кількість сільських дошкільнят з I рівнем залишилося колишнім, з II - збільшилася на 15%, з III - зменшилася на 15%.

Таким чином, оволодіння логічними формами мислення відбувається в умовах дитячого експериментування, коли дитина займає позицію "дослідника". Він виконує ряд преобразующе-відтворюють дій з пізнаваним об`єктом з метою виділити властивості предметів, співвідносить їх відповідно до поняттям і на основі цього приходить до певного висновку (висновку). Цей процес сприяє збагаченню системи сформованих у дитини уявлень і життєвих понять і розвитку активності його мислення.

Климкович Е.А.