Специфіка дитячо-батьківської взаємодії в сім`ях, які мають дитину з зпр

Проблема дитячо-батьківської взаємодії актуальна в усі віку і стосовно будь-якого варіанту психофізіологічного розвитку, будь то нормативний хід розвитку психіки, випередження або відставання від нього (Ананьєв Б.Г., Виготський Л.С., Коркунов В.В., Мишина Т . М., Прихожан А.М., Шилов І.Ю., Ельконін Д.Б., і ін.). Особливий інтерес представляє вибірка сімей, що мають дитину з затримкою психічного розвитку, яка частіше за все не сприймає даний варіант розвитку дошкільників як необхідна умова мобілізації внутрішньосімейних ресурсів.

Проблема становлення індивідуальності аномального дитини набуває особливого значення при пошуку найбільш оптимальних умов навчання і виховання дітей, організації продуктивної співпраці з дітьми з різними освітніми потребами та потенційними можливостями. Велика увага приділяється питанням підготовки особистості дітей з проблемами в розвитку до міжособистісних взаємодій, що сприяє оптимізації процесу їх адаптації. Саме в цьому питанні прерогатива віддається родині і внутрішньо сімейні спілкуванню. Проблема дослідження полягає в тому, що більшість батьків або не вміють спілкуватися зі своїм особливим дитиною, не можуть зрозуміти його, не можуть пояснити, або не хочуть цього. Отже, підказавши виховують дорослим індивідуальні та вікові особливості дітей з ЗПР, ми можемо сприяти оптимізації дитячо-батьківських взаємин. Дане положення є нашою гіпотезою.

Необхідність вивчення компонентів інтегральної індивідуальності (темпераменту, особистості, спілкування) неповносправної дитини зумовила використання теорії В. С. Мерліна стосовно вивчення дітей з ЗПР.

Об`єкт дослідження. Індивідуальні особливості спілкування, особистості і темпераменту дітей старшого дошкільного віку, які виховуються в умовах дитячого саду і сім`ї.

Предмет дослідження. Психолого-педагогічна корекція спілкування дошкільнят з ЗПР в залежності від індивідуальних особливостей їх особистості та темпераменту.

Конструкція емпіричного дослідження передбачала три етапи експерименту: констатуючий, формуючий та контрольний. Експериментальне та контрольному етапі вивчалися властивості індивідуальності вибірок дошкільнят з ЗПР і їх нормативно розвитку однолітків (психодинамический, особистісний, діяльнісний рівень) - взаємозв`язку властивостей різних рівнів індівідуальності- порівняльний аналіз вибірок по досліджуваним показниками.

Згідно Т-критерійному аналізу, діти з ЗПР більш імпульсивні, менш наполегливі і витривалі, у них нижче пізнавальна активність і активність як формально-динамічна характеристика темпераменту. Дошкільнята з ЗПР більш прив`язані до свого повсякденного оточення (батьки як подружжя, брати, сестри, вихователь), більш фрустрировать і відгороджені.

Кореляційний аналіз виявив наявність вже стійкою структурі індивідуальності в вибірці норми і формується індивідуальність у випадку з ЗПР. Дані факторного аналізу виявили специфіку досліджуваних з ЗПР у взаємозв`язку показників особистісної сфери та спілкування в факторах "емоційно-особистісне спілкування з дорослим", "встановлення міжособистісних контактів з однолітками у вільній діяльності".

Яка Формує експеримент представлений корекційно розвиваючої програмою, розрахованою на 27 занять з дошкільнятами та їх батьками. Зміст роботи педагога-психолога з батьками орієнтоване на встановлення емоційно-особистісного контакту, вивчення особистих якостей членів сім`ї, на ознайомлення батьків з особливостями і можливостями їх дитини з подальшою виробленням єдиних принципів і підходів до виховання.

Якісний і кількісний аналіз ефективності формуючого експерименту дозволяє відзначити зменшення агресивних реакцій дітей експериментальної групи, зниження їх фрустрированности, мінімізація страху спілкування з новим дорослим, поява прагнення до домінування, встановлення продуктивних взаємин з однолітками. Дитячо-батьківські відносини набули розкутість, довірливість, емоційність.

Богомягков О.Н.