Корекція спілкування як опосередковують ланки в структурі інтегральної індивідуальності

Проблема дослідження полягає в дослідженні спілкування дошкільнят з ЗПР як опосередковують ланки в системі між психодинамическими і особистісними якостями інтегральної індивідуальності. Предмет дослідження: спілкування дошкільнят, що розуміється як опосередковують ланка в інтегральної індивідуальності дітей з ЗПР і дітей нормативно розвиваються. Об`єкт дослідження: діти старшого дошкільного віку з затримкою психічного розвитку і їхні однолітки, що розвиваються нормативно. Новизна і наукова значимість дослідження визначається використанням теорії інтегральної індивідуальності В. С. Мерліна стосовно до дослідження спілкування дітей з ЗПР, вивченням спілкування як опосередковують ланки між властивостями особистості і темпераменту дітей особливої категорії (ЗПР). Практична значимість дослідження полягає в розробці змісту та визначення основних шляхів корекційної програми, спрямованої на розвиток спілкування, а на основі її реалізації - формування особистості дошкільників із ЗПР.

Гіпотеза дослідження. Спілкування дошкільнят з ЗПР виступає як проміжне опосередковують ланка в структурі різнорівневих властивостей особистості і темпераменту. Відповідно до теорії В. С. Мерліна, існують багато-багатозначні зв`язку між різнорівневими властивостями інтегральної індивідуальності, де опосередкованою ланкою є різні види діяльності. Отже, можна припустити, що, впливаючи на спілкування дитини, ми здійснюємо опосередковане, але цілеспрямований вплив на формування його особистості.

Відповідно до гіпотези можна виділити завдання дослідження: 1) аналіз стану теоретичної та практичної розробленості питань про особистісні і темпераментних особливості дошкільнят з ЗПР, про специфіку їх спілкування і можливості корекції порушень в комунікативній сфері-2) встановити взаємозв`язок операцій спілкування, особливостей особистості, темпераменту дітей в нормі і з ЗПР- 3) створити технологію корекції спілкування старших дошкільників з ЗПР з урахуванням особливостей особистості і темперамента- 4) виявити індивідуальні особливості заг ня дітей з ЗПР.

Організація і методики дослідження. Констатуючий експеримент проводився в ДОУ р Пермі. В обстеженні взяли участь 164 людини (100 дошкільнят з нормальним темпом розвитку психіки, 64 - діти з ЗПР). Дослідження включало діагностику властивостей темпераменту, властивостей особистості, контактності дитини в спілкуванні, вербальних і невербальних аспектів спілкування.

Статистичний аналіз первинних даних здійснювався за допомогою кореляційного і факторного аналізу, Т-критерію Ст`юдента, стандартного відхилення і критерію Фішера, що дозволило виділити основні положення констатуючого експерименту і визначити напрямки формуючого експерименту.

Основні положення констатуючого експерименту:

1) відповідно до статистичному аналізу за t-критерієм Стьюдента діти з ЗПР більш імпульсивні, менш наполегливі, у них нижче пізнавальна активність і активність як формально-динамічна характеристика темперамента- відмінною рисою вибірки випробовуваних з ЗПР є велика прихильність до свого повсякденного оточення, їх велика фрустрированность і отгороженность- спілкування дітей з ЗПР менш інтенсивно, вибірково, продолжітельно- коло спілкування вже, перевага віддана немовних реакцій спілкування;

2) кореляційний аналіз дозволяє позначити в вибірці дітей з ЗПР взаємозв`язку між показниками спілкування і темперамент властивостями (товариськість, активність), показниками спілкування і властивостями особистості (відношення до бабусі, дідусеві, одному, вихователю, допитливість, товариськість в групі однолітків, домінування, агресивність , фрустрированность).

Основні напрямки формуючого експерименту:

1) забезпечення систематичної реабілітації психічного здоров`я дітей з ЗПР для згладжування підвищеної збудливості;

2) вибудовування навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей даної категорії дітей;

3) інтеграція дитини з ЗПР в суспільство однолітків;

4) оптимізація спілкування в групі дітей з ЗПР посредствам зниження ступеня їх фрустрированности і відгородженості;

5) розвиток у замкнутих і невпевнених у собі дітей смаку до спілкування, потреби в розширенні адекватних соціальних контактів, вміння знімати комунікативну тривожність;

6) стимулювання активного мовного спілкування в групі і поза нею.

Яка Формує експеримент представлений програмою корекційно-розвивальних заходів по оптимізації спілкування та особистісного розвитку старших дошкільників із ЗПР, яка реалізується в трьох напрямках: педагог-психолог - батьки, педагог-психолог - педагоги навчального закладу, педагог-психолог - діти.

Богомягкова О.Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!