Особистість дітей c різними формами психічного дизонтогенеза

У сучасній психології особистість розглядається як складне динамічне і структурне утворення. Розроблені Б. Г. Ананьєва і його учнями принципи побудови структури особистості в онтогенезі мають важливе методологічне значення при вивченні психічного дизонтогенеза. Структурно-генетичний підхід дозволяє виявити ступінь цілісності розвитку особистості і її многокачественность.

Психологічний аналіз особистості дитини вимагає спеціального методичного апарату, спираючись на який можна систематизувати найбільш інформативні властивості особистості, що визначають конкретну поведінку дитини. У нашому дослідженні ми використовували багатофакторний експеримент, що дозволяє об`єднати в собі переваги цілісного підходу, властивого клінічного та педагогічному методу, з достоїнствами метричного підходу, властивого багатовимірному експерименту. Багатовимірний статистичний аналіз емпіричного матеріалу дозволив нам виявити індивідуальні особливості обстежуваних за сукупністю різних показників. Використовувалися опитувальники Кеттелла (дитячий і підлітковий варіанти), опитувальник Айзенка, Рисунковий тест Розенцвейга, самооценочная тест Дембо Рубінштейн, Дитячий аперцепційний тест (КАТ)).

У дослідженні брали участь діти від 8 до 16 років 120 здорових і 313 дітей з руховою недостатністю різного генезу і форм: дитячий церебральний параліч (189 осіб), паралічі верхніх кінцівок (72 людини), ревматоїдний артрит (52 людини).

Віковий аналіз виявив зміна кореляційних структур особистості в групі здорових школярів, що проявляється в зростанні їх інтегрованості, в високої значимості саморегулюючих властивостей (самоконтроль, відповідальність), в загальній інтеграції їх поведінки.

У групі дітей з руховою недостатністю церебрально-органічного генезу (дитячий церебральний параліч) структура особистості відрізняється меншою интегрированностью. Структуроутворюючих компонентом особистості тут є емоційно-вольові характеристики (фрустрированность, емоційно-вольова нестійкість, тривожність). З віком у дітей з церебральним паралічем значимість емоційно-вольових компонентів особистості збільшується.

У групі дітей з периферійними паралічами також спостерігається висока значимість емоційно-вольових компонентів в структурі особистості. З віком структура їх особистості починає відрізнятися більшою інтегрованістю. Зростає значимість саморегулюючих компонентів особистості.

У групі дітей з ревматоїдним артритом структуротворними компонентами особистості є тривожність, емоційна нестабільність, пасивність. З віком їх значимість зростає.

Отримані дані показують, що вікова мінливість особистісних особливостей у дітей з різними варіантами психічного дизонтогенеза обумовлена не тільки дією провідних соціальних (виховання, навчання, спілкування), але і біологічних факторів (локалізація дефекту, його форма, ступінь тяжкості). Їх облік дозволить більш диференційовано підійти до психокорекційної роботи з дітьми.

Мамайчук І.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!