Про мотивуючі дії тривожності

Аналіз сучасних літературних даних дозволяє говорити про те, що в цілому тривожність розглядається як негативний стан особистості. Тривожність є проявом будь-якого негативного впливу на психічне і фізичне здоров`я людини.

У медичній психології розгляд тривожності має на увазі в основному її невротичний контекст. З позицій педагогічної психології та психології особистості погляд на цю проблему відкриває інші перспективи. В літературі наводяться дані про те, що тривожність може супроводжувати успішну діяльність і адаптивне поведінку. Вказується на зв`язок між успішністю школярів і рівнем тривожності: в групі слабоуспевающих школярів рівень тривожності і психічної напруги парадоксально нізкій- підвищення успішності стійко супроводжується посиленням таких властивостей особистості, як чутливість, боязкість в спілкуванні, заклопотаність, напруженість, обережність і залежність. В цьому випадку тривога і захисне поведінка поряд з інтелектуальними здібностями можуть виступати в ролі ведучих факторів навчальних успіхів [Змановская Е.В., 1998]. За результатами обстеження осіб, які зазнали насильства, наголошується їх низька тривожність, яка розглядається як основна причина поведінки, предрасполагающего до насильства.

Це дослідження є комплексне вивчення особистісних характеристик (структура тривожності, термінальні цінності, механізми захисту, соціальна задоволеність, локус контролю) з метою виявлення тих чи інших особливостей особистості, пов`язаних з розвитком тривожності. Дослідження проводилося на вибірці 33 людина (16 чоловіків і 17 жінок) у віці від 16 до 30 років, середній вік - 21 рік. Аналіз результатів дослідження показав, що в структурі тривожності випробовуваних основні занепокоєння і побоювання в більшій мірі пов`язані з невпевненістю в завтрашньому дні.

Із зростанням тривожності зазначено наступне:

* Найбільш інтенсивно активізується захисний механізм за типом компенсації (р = 0,62) - розвиток фізичних, психічних і особистісних компонентів, що відшкодовують недолік, реальний або уявний;

* Зростає значимість досягнень, тобто постановки і вирішення певних життєвих завдань (р = 0,62);

* Зростає прагнення до розвитку себе, реалізації своїх здібностей (р = 0,46) і творчого потенціалу (р = 0,46);

* Найбільшу значимість набуває професійна сфера життя (р = 0,52).

Таким чином, результати дослідження підтверджують необхідність комплексного розгляду феномена тривожності, в тому числі в аспекті адаптації особистості. У корекційній роботі необхідно не тільки вживати заходів до «зниження» тривожності, але і створювати умови для продуктивної розрядки збудливої дії тривоги.

Пеньков А.І.