Дослідження взаємозв`язку тривожності і агресивності у підлітків

Актуальність дослідження обумовлена, з одного боку, зростанням агресії в суспільстві в цілому і у підлітків зокрема, з іншого - недостатністю глибоких емпіричних досліджень особливостей особистості агресивного підлітка. Агресивності присвячено чимало робіт, але вони неповно розкривають сутність цього явища в зв`язку з такими, здавалося б, несумісними і протилежними їй особливостями особистості, як почуття страху і тривожність. Сьогодні в сучасній ситуації соціальної невизначеності, коли у все більшій мірі виходить на передній план проблема взаємовідносин між людьми, коли прояви жорстокості, підвищену агресивність, відчуженості підростаючого покоління є очевидними, особливу увагу необхідно приділяти завданню розвитку толерантності, толерантної свідомості, поведінки і відносин. Це неможливо без вивчення агресивності і тривоги у підростаючого покоління.

Об`єктом дослідження виступили особистісні особливості старшокласників (старший підлітковий і ранній юнацький вік, 15 - 17 років). Предмет - особливості прояву агресивності і тривожності. Мета дослідження - вивчення взаємозв`язку агресивності і тривожності в ранньому юнацькому віці.

Ми висунули 2 гіпотези:

1. Рівень агресивності впливає на рівень тривожності.

2. Рівень агресивності впливає на рівень невпевненості в собі.

Дослідження проводилося в період з листопада по січень 2009 р зі старшокласниками м.Алмати Всього в дослідженні взяли участь 63 людини, з них 31 юнак і 32 дівчини.

Методи дослідження: методика виявлення рівня і виду агресії Басса-Дарки, шкала невпевненості в собі опитувальника невротичних рис особистості, шкала особистісної тривожності Тейлора, методика виявлення невмотивованої тривожності Бойко. Статистична обробка проводилася за допомогою програми SPSS-12.

Отримані наступні результати:

1. Існує зворотний кореляційний залежність між рівнем агресивності та рівнем тривожності (загальною особистісної та невмотивованої) у старшокласників. Чим вище рівень агресивності, тим нижче рівень тривожності (p = 0,05).

2. Між рівнем агресивності та рівнем невпевненості в собі кореляційної залежності не виявлено. Ми пояснюємо це тим, що невпевненість у собі як особистісна характеристика залежить не тільки від рівня тривожності, а й від інших особливостей особистості. Невпевненість в собі необхідно досліджувати з урахуванням захисних реакцій особистості.

3. У старшокласників з високим, середнім і низьким рівнем агресивності картина проявів агресивних реакцій відрізняється. У групі з високим рівнем агресії найбільш виражені дратівливість, вербальна і фізична агресія. У групі з середнім рівнем вираженості агресії найбільші значення мають показники вербальної агресії, образи, дратівливості і підозрілості. У групі з низьким рівнем агресивності найбільш виражені почуття провини і підозрілість. Можна припустити, що якщо при високому рівні агресивності агресія більше спрямована назовні (екстрапунітівние реакції), то в групі з низьким рівнем агресії - більше на себе (інтрапунітівние аутоагресивні реакції).

4. У групах з різним рівнем агресивності показники невпевненості в собі статистично не розрізняються. В цілому показники за даною шкалою у старшокласників укладають в рамки середнього і зниженого рівня виразності невпевненості в собі.

5. У групі з високим рівнем агресивності більше юнаків, а в групі з низьким рівнем агресивності - дівчат. Це узгоджується з уявленнями про те, що у чоловіків рівень агресивності вище, ніж у жінок. З чого ми можемо зробити висновок, що старшокласники мають тенденцію до демонстрації традиційних гендерних стереотипів поведінки: дівчата - менш агресивного жіночого, юнаки - більше агресивного чоловічого.

6. Отримані результати можна використовувати при проведенні індивідуальної та групової психологічної роботи серед старшокласників. І це тільки перший крок на шляху дослідження проблем агресивності в ранньому юнацькому віці, які потребують подальшого вивчення.

Кудайбергенова Гулжан Кансаровна