Прояви агресивності і тривожності у дітей, які виховуються в умовах дитячого будинку

На сьогоднішній день проблема агресивності і тривожності підлітків є гострою проблемою не тільки для педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому. В останні роки агресивність і тривожність є найбільш поширеним явищем емоційного неблагополуччя і емоційної напруженості (А. М. Прихожан, І. В. Дубровіна, В. І. Гарбузов, А. І. Захаров, Є. Б. Ковальов та ін.). Прояви агресивності і тривожності пов`язані з соціально-психологічними факторами: перевантаженнями в освітніх установах, несприятливими відносинами з однолітками, неадекватними очікуванням з боку батьків і т. Д. Збільшення числа підлітків, що відрізняються підвищеним занепокоєнням, непевністю, емоційною нестійкістю висуває на перший план завдання вивчення особливостей прояви агресивності, тривожності і психологічних умов, що викликають це явище. В. Ауден назвав сучасний час "Століттям тривожності". Економічні і соціальні зміни в суспільстві, часткова відмова від моральних цінностей, на думку Г. Каплана і Б. Седока, створюють нові тривоги і конфлікти для окремих суб`єктів. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених даній темі (А. М. Прихожан, І. А. Фурманов, В. Н. Астапов, А. Бандура, Р. Уолтерс та ін.), Відзначається актуальність цієї проблеми. Вивчення цих феноменів на різних етапах розвитку важливо для розкриття суті даного явища, розуміння вікових закономірностей розвитку емоційної сфери людини. На думку А. М. Прихожан, досліджень тривожності і агресивності дітей підліткового віку недостатньо. Саме на цьому етапі важливі подібні дослідження, так як цей вік характеризується різкими якісними змінами, що зачіпають всі сторони розвитку: інтенсивний ріст організму, статеве дозрівання, становлення нового рівня самосвідомості, зміна Я-концепції. Це один з найважчих і складних періодів розвитку, один з найважливіших етапів становлення особистості. Цим обумовлена актуальність даного дослідження. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що феномен агресивності і тривожності в підлітковому віці по-різному проявляється у дітей, які виховуються в родині і в умовах дитячого будинку. В даному дослідженні взяли участь вихованці дитячих будинків та учні середніх шкіл Пермського краю. В ході дослідження використовувався наступний діагностичний матеріал: методика діагностики шкільної тривожності Філіпса- методика діагностики шкали явної тривожності CMAS (А. М. Прихожан) - методика діагностики шкали самооцінки тривожності (Ч. Д. Спілберга-Ю.Л.Ханіна) - опитувальник А. Басса-А. Дарки. Дані, отримані в ході дослідження, зазнали математичній обробці: був проведений кореляційний і порівняльний аналіз за формулою Т-критерію Стьюдента.

Отримані результати дозволили виявити закономірності і зробити наступні висновки.

1. У дітей, які виховуються в умовах дитячого будинку, спостерігається високий рівень образи, заздрості до успіхів, невміння контролювати свої почуття. Ці підлітки частіше вдаються до вербальної агресії, у них спостерігається низький показник фрустрації, потреби в досягненні успіху, низька фізіологічна опірність до стресу, завищений показник шкали явної тривожності, що призводить до емоційної нестійкості, чутливості, неврівноваженості і внаслідок цього до підвищення загальної тривожності і агресивності .

2. У підлітків, які виховуються в умовах сім`ї, прояв агресивності і тривожності в якійсь мірі є нормою віку, обумовленої природними психофізіологічними змінами.

Вяткіна Л. Б.