Вплив самооцінки на сприйняття агресивності

Проблема агресії і агресивності, проблема попередження жорстокості та насильства, виховання у підростаючого покоління цивілізованих і гуманних способів поведінки є одними з найактуальніших сучасних проблем. В літературі приділяється досить багато уваги проблемі асоціальної агресії, однак індивідуальні та статево особливості суб`єктів, схильних до такої поведінки, вивчаються явно недостатньо. Огляд сучасної літератури показав, що проблема сприйняття агресивної поведінки і агресивності практично взагалі не вивчалася. Говорячи про сприйняття, ми маємо на увазі сприйняття міжособистісне - сприйняття, розуміння і оцінка людини людиною. Слід зазначити, що важлива особливість міжособистісного сприйняття - не стільки сприйняття якостей людини, скільки сприйняття його у взаєминах з іншими людьми, тому ми проводили дослідження цілком кожної групи.

У зв`язку з тим, що поняття агресія і агресивність НЕ синонімічні, напрошується висновок: чи не за всяким агресивною поведінкою стоїть агресивність як властивість особистості і агресивність як властивість особистості не завжди проявляється в явно агресивних діях. Але, найчастіше, при сприйнятті агресивної поведінки відбувається помилка атрибуції.

У дослідженні взяли участь 412 школярів 5-11 класів 516 школи та 125 студентів I-II курсів спортивного факультету РГПУ ім.А.І.Герцена. Власна агресивність оцінювалася за допомогою опитувальника Басса-Дарки з 8 субшкал, "Фрайбурзького" опитувальника агресивності, тестом "руки" Е.Вагнера і Б.Бріклена, методик "Агресивна поведінка" і "Особистісна агресивність", розроблених Є. П. Ільїн і П .А.Ковалевим. Сприйняття агресивності оцінювалося за допомогою розробленої нами таблиці оцінки агресивності учасників групи. Основним завданням нашого дослідження було порівняти власну агресивність сприймає суб`єкта з його сприйняттям агресивності інших.

Основний відсоток випробуваних приписує собі більший бал агресивності, ніж оточуючим, тобто вважає себе більш агресивним у порівнянні з іншими. І лише особи, які вважають себе малоагресивними (0,3 - 3,8), приписують оточуючим більший бал, ніж собі. Значущими виявилися отримані нами результати, з яких випливає цілком певна і чіткий зв`язок між самооцінкою агресивності випробуваного і оцінкою його агресивності оточуючими (достовірність підтвердилася даними аналізу рангової кореляції при рlt; 0,01). Також за допомогою аналізу рангової кореляції підтвердилася зв`язок між самооцінкою агресивності учасників дослідження і їх оцінкою агресивності оточуючих (при рlt; 0,01). Учні 10-11 класів собі приписують більший бал агресивності, ніж оточуючим. Учні 5-9 класів більш агресивними вважають оточуючих.

Ми припускаємо, що в оцінці оточуючих оцінюють більш обережні, ніж в оцінці себе. Хоча причини неадекватної оцінки себе або оточуючих можуть бути різні і залежати від особистого статусу в групі (О.І.Шляхтіна), від особистих відносин між учасниками дослідження і особистісних особливостей когнітивної та емоційної сфери кожного, особистісних проблем і, ймовірно, багато чого іншого. Стає ясно, що проблему зв`язку сприйняття агресивності з самооцінкою і оцінкою з боку оточуючих навряд чи вдасться пояснити якийсь єдиною, все пояснює, причиною.

Кокоуліна Н.Ю.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!