Вплив православної релігії на агресивність сучасної людини

Релігія служить важливим соціальним інститутом, який впливає на життя людей, вселяє їм певні цінності. На сьогоднішній день православ`я є основною релігією в Росії. Нас зацікавило питання про те, наскільки ж великий вплив православної релігії на життя сучасного суспільства. Як стверджував Н.А.Бердяев, "православ`я є найменш нормативна форма християнства ... Зовнішня слабкість і брак прояви, недолік зовнішньої активності та реалізації прояви кидалися всім в очі, духовна ж його життя і духовні його скарби залишалися таємними і незримими". З вищесказаного випливає, що проголошувані православ`ям цінності (любов до Бога і ближніх, духовне перетворення людини, заборона на використання агресії у відповідь на агресію іншого) не стають установками звичайного віруючої людини.

Нами була висунута гіпотеза про те, що православна релігія не знижує агресивність і ворожість людини постперебудовного періоду (середній вік - 20 років), що є прихильником православ`я, а впливає лише зовнішнім чином або не впливає взагалі. У дослідженні брало участь 100 чоловік у віці від 16 до 30 років. Вибір саме цього віку (від 16 до 30 років) для проведення опитування є, на нашу думку, найбільш оптимальним. Присутність в житті людей даного віку релігійної освіти і виховання могло вплинути на формування їх особистості в дитинстві, на відміну від людей старшого віку. З іншого боку, в цьому віці (в середньому - 20 років) людина вже здатний відповісти на питання опитувальника і анкети свідомо, на відміну від людей молодшого віку.

Для визначення постійного рівня агресивності у випробовуваних використовувався опитувальник Басса-Дарки [BDHI, Buss, Durkee, 1957], за допомогою якого встановлюється міра двох видів ворожості (образа і підозрілість) і п`яти видів агресії (фізична, непряма агресія, негативізм, роздратування і вербальна агресія).

На основі даних, отриманих з анкет, випробовувані були розділені на 3 групи. До першої групи увійшли люди, які вважають себе православними людьми, часто відвідують храм чи церква, спілкуються зі священнослужителями, слухають проповіді, більшість з них також відвідують недільну школу при храмі. До другої увійшли люди, які не належать ні до якої релігійної конфесії і не вважають себе релігійними людьми. До третьої групи увійшли люди, які вважають себе православними, так як їх хрестили в дитинстві, але не відвідують храм чи церква і не спілкуються зі священнослужителями.

Результати дослідження показали, що індекси ворожості і агресивності всіх трьох груп знаходяться в межах норми і їх середні значення по групах практично однакові. На основі отриманих даних і припущення про те, що внутрішня агресивність істинно-віруючих православних повинна бути нижче агресивності сучасного нерелігійного людини, можна припустити, що релігійне виховання в сім`ї і заняття в школах при церкві не роблять сучасну людину істинним віруючим, а отже, не роблять і менш агресивним. Напрошується висновок про те, що присутність православ`я в життя звичайної людини є лише зовнішнім присутністю і не є ефективним засобом попередження агресії.

Сьогодні, коли з`являються більш досконалі види зброї, а засоби масової інформації рясніють жорстокими сценами насильства, суспільству необхідні ефективні засоби попередження агресії. Присутність релігійного виховання в житті сучасної людини могло б стати таким засобом. Аналіз інших можливих способів попередження і контролю агресії може послужити основою для подальших досліджень в даній області.

Тросман Є.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!