Вплив внутрішньої релігійної орієнтації на рівень агресивності і стресостійкості

Питання про різні типи орієнтацій в релігії в рамках соціальної психології було піднято Гордоном Оллпортом. Він розрізняє зовнішній і внутрішній тип релігійних орієнтацій, причому при останньому релігія є чільним мотивом для особистості, а інші потреби мають менш важливе значення і знаходяться в гармонії з релігійними переконаннями і приписами. Дотримуючись позиції Г.Олпорт щодо внутрішньої релігійної орієнтації, в нашому дослідженні ми визначальною ставимо проблему: чи робить вплив і в якій мірі внутрішня релігійна орієнтація на рівень агресивності і стресостійкості.

В даний час, час екологічних катастроф і інформаційного перевантаження, час соціальних потрясінь і збройних зіткнень, ми бачимо релігію і внутрішню релігійність як фактор, що допомагає розвинути в людині високий рівень стресостійкості і низьку агресивність. Під останньою, дотримуючись позиції А. А. Реана, маємо на увазі готовність до агресивних дій по відношенню до іншої, яку забезпечує готовність особистості сприймати й інтерпретувати поведінку іншого відповідним чином. Стресостійкість - це здатність швидко мобілізувати емоційно-вольовий потенціал для протидії різного роду деструктивним силам.

Взагалі, проблема релігійності і її впливу на емоційну сферу людини опрацьована недостатньо. Серед відомих досліджень - робота Ю.В.Тіщенко, яка показала переважання низького рівня агресивних реакцій у дітей 5-8 років з воцерковлених православних сімей. Г. Оллпорт говорить про спокій, психічному здоров`ї людей з внутрішньої релігійної орієнтації, інтеріорізіруется цінності релігії: смиренність, співчуття і любов до ближнього. А.А. Реан вказує на формування релігією особистісних установок, що носять характер диспозиционной терпимості, тобто схильності особистості до терпимою реакції на середу, виявляється на когнітивному, афективному та поведінковому рівнях реагування.

Таким чином, внутрішня релігійна орієнтація через интериоризацию цінностей, формування особистісних установок, що носять характер диспозиционной терпимості, і через дозвіл внутрішньоособистісних конфліктів, які є важливими причинами внутрішньоособистісних стресу, по В.А. Бодрову, призводить до встановлення стабільності в емоційній сфері, результатом чого і є низький рівень агресивності і високий - стресостійкості. Тобто, гіпотези нашого дослідження звучать таким чином: якщо у людини внутрішня релігійна орієнтація, то у нього низький рівень агресивності, і, якщо у людини внутрішня релігійна орієнтація, то у нього високий рівень стресостійкості. Як додатковий чинник в нашому дослідженні виступає фактор статі, особливості сімейного виховання (характер стосунків у сім`ї), вік, соціальний статус, тип темпераменту як поєднання екстраверсії-інтроверсії і стабільності-невротизма.

Дослідження проводилося з 29.10.05. по 10.11.05. У ньому брало участь 40 чоловік: студенти Курської Духовної семінарії і КДМУ (факультету лікувального, клінічної психології). В експериментальну групу входило 11 студентів з внутрішньої релігійної орієнтації, в контрольну групу - 10 з тенденцією до нерелігійних. Нами використовувалися опитувальні методики Г. Оллпорта, Д. Росса, А. Ассінгера, Г. Айзенка. Для розрахунків відмінностей в рівні агресивності та стресостійкості у експериментальної і контрольної груп ми використовували U-критерій Манна-Уїтні.

Результати дослідження показують, що нерелігійні студенти мають більш високий рівень агресивності, ніж студенти з внутрішньої релігійної орієнтації, тобто внутрішня релігійна орієнтація впливає на агресивність людини і сприяє формуванню більш низького її рівня, в порівнянні з нерелігійними особами. Нерелігійні студенти перевершують студентів з внутрішньої релігійної орієнтацією за величиною показника стресостійкості (відмінності достовірні на 5% рівні значущості), тобто внутрішня релігійна орієнтація впливає на стресостійкість людини і сприяє формуванню більш її високого рівня. Рівень стресостійкості не пов`язаний з впливом рівня екстраверсії-інтроверсії, стабільності- невротизма. Рівень агресивності ж не пов`язаний з впливом рівня стабільності-невротизма, але спостерігається кореляційний зв`язок між рівнем екстраверсії-інтроверсії і агресивністю. Більш того, простежується тенденція до переважання у студентів з внутрішньої релігійної орієнтацією нижчого рівня екстраверсії-інтроверсії, ніж у нерелігійних, тобто особи з внутрішньої релігійністю більш интровертированному. Цей висновок - посилка до подальших досліджень впливу релігійності на ступінь интровертированности особистості.

Чернишкова Олена Юріївна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!