Релігійність як фактор психологічного ризику і як фактор подолання кризи

У практиці психологічної допомоги часто виникає необхідність допомоги релігійним клієнтам. Зазвичай при цьому виникає ряд питань. Визначимо релігійність як комплекс психологічних характеристик особистості, що визначають усвідомлене або не цілком усвідомлене ставлення з тим, що сама людина вважає надприродним і священним, а також з людьми і організаціями, що символізують для даної особистості зв`язок зі священним і надприродним. Проблеми, які виникають у психолога, перш за все, визначаються необхідністю взаємодіяти зі значущими цінностями клієнта, які, можливо, не є цінностями самого психолога. Можливо виділити різні типи ситуацій взаємодії психолога з релігійним клієнтом.

1. Ситуація, коли криза або виникла у клієнта проблема не пов`язана з його релігійністю. До таких ситуацій можна віднести проблеми і конфлікти, що не торкаються ціннісно-смислову сферу особистості.

2. Ситуація неглибокої релігійності клієнта, коли його проблема, пов`язана з моральним вибором, або визначає найбільш значущі для нього буттєві відносини, але не осмислюється клієнтом, як релігійна проблема.

3. Ситуація клієнта осмислюється як проблема, пов`язана з його релігійністю, психолог ж не є релігійним, або його релігійність пов`язана з сповіданням іншої релігії.

4. Ситуація клієнта осмислюється як проблема, пов`язана з його релігійністю, психолог розділяє релігійні погляди клієнта.

Перший тип ситуації не є особливо специфічним Другий тип - неглибокою релігійності клієнта, якщо клієнт, тим не менш, демонструє свою релігійність, може бути визначений за допомогою вопро- сов про значущість релігійності для самого клієнта. За даними нашого дослідження, тільки сприйняття власної релігійності як цінності визначає автентичність розвитку релігійності, зокрема, відповідність моральних уявлень особистості визначаються в віровченні. Ця ситуація психологічної допомоги не є спеціфічной- проблема клієнта може обговорюватися без урахування декларованої релігійності. Третій тип ситуації заслуговує самої серйозної уваги і вимагає від психолога знань в області психології релігії, зокрема, розуміння того, яким чином релігійність представлена в психічних структурах релігійної особистості, що в релігійності даного клієнта є усвідомленим, а що переживається на рівні інтуїції, а також уявлення про релігійній практиці в релігії або конфесії клієнта. У даній ситуації психолог повинен допомогти клієнту побачити, чи сприяє його релігійність розвитку особистості, збільшує його психологічну свободу, чи є релігійність, яка визначається клієнтом як значуща, джерелом цінностей і смислів, або тільки захисним механізмом або стереотипом. Якщо значуща для клієнта релігійність, тим не менш, не сприяє розвитку його особистості, то завданням психолога, на наш погляд, є осмислення з клієнтом особливостей його релігійного світогляду. Психолог не повинен ставити задачу руйнування світогляду клієнта, але завдання відновлення його автентичності. У цьому випадку клієнт в ході взаємодії з психологом може усвідомити, що його релігійність не є адекватною, автентичної, наприклад, не викликана прагненням встановити зв`язок зі священним і надприродним, а висловлює намір щось отримати в результаті релігійних обрядів. Це можливо, зокрема, тоді, коли дитячі уявлення про священному не переглядаються особистістю в ході дорослішання, або в разі приходу до релігійної віри дорослої людини без критичного перегляду власних поглядів і цінностей з нових для особистості позицій. Чи не автентична релігійність може призводити до підвищеної тривожності і перфекціонізму, служити джерелом постійних страхів.

У той же час автентична релігійність є значущим ресурсом подолання криз, проживання горя, виходу з психо- травмуючих ситуацій і вирішення конфліктів. Для допомагає психолога така релігійність клієнта є механізмом, який необхідно активізувати у клієнта. Природно, такий вид психологічної допомоги легше здійснюється фахівцем, який розділяє погляди клієнта, але, це, наш погляд, не є необхідною умовою.

Черняєва С.А.