Кілька штрихів до ідеології розуміння

Якщо ми розглядаємо психологію як особливу практику взаємини людини з людиною, то таке полагание зобов`язує нас робити тему розуміння центральним методологічним сюжетом. Виділимо деякі умови, які визначають специфіку постановки теми розуміння.

Йдеться про розуміння як про особливу професійної активності, і в цьому випадку фігура іншого спочатку сприймається як чужа. Л.Г.Іонін [1991] пише: «... експерт принципово відмовляється від допущення про те, що індивід, з яким він взаємодіє, бачить світ так само, як він сам. ... Робляться предметом уваги саме особливі, індивідуальні, навіть унікальні характеристики партнерів по взаємодії - їх життєвий досвід, особливості виховання та освіти, середа в ранньому віці, життєво важливі змінні і т. Д. ». Професійна психологічна комунікація, таким чином, розгортається як істолковиваніе символічних структур партнера по взаємодії. Особливо важливим стає відмова від будь-якого роду «очок» і «лінз», що спотворюють реконструкцію позиції іншого.

Простір розуміння представляється конструктивним не тільки по відношенню до ситуації клієнта, а й по відношенню до професійної позиції і, ширше - до професійної ідентичності психолога-професіонала. Це твердження потребує пояснення.

Одне з вихідних припущень автора полягає в інтерпретації сучасної соціокультурної ситуації як кризової, причому криза розуміється як дефицитарность будь-яких універсальних визначень для вибудовування інваріантної культурної (в тому числі і психологічної) ідентичності. Отже, в обгрунтуванні потребує власна професійна активність, причому саме в ситуаційному обгрунтуванні «... з потенційною готовністю прийняти будь-яку з можливих позицій і зміною їх внаслідок вичерпаності» [Полонніков А.А., 1997]. Турботою психолога стає не тільки реконструкція і аналіз проблеми клієнта в контексті ситуації і особистісної позиції, але і обгрунтування власної активності, яка претендує на статус професійної, максимально широкими контекстами. Розуміння тут різноспрямовано: по-перше, це проникнення в реальність клієнта, по-друге, - оформлення адекватної ситуації професійної позиції.

Для освіти цінних стає розуміння чужої авторської психологічної практики як бачення реальності в символічних структурах, використовуваних в даній практиці і дію відповідно до розроблених тут нормами. Ортогональна траєкторія розуміння при цьому розгортається як відношення чужий психологічної позиції до власного незавершеного контексту і переосмислення останнього в світлі нової цілісності.

Особливої уваги потребує тема професійної ідентичності психолога. Остання співвідноситься з вірними психологічними знаннями і психотехніки, а з інтелектуальними засобами по ситуаційної символізації психологічного знання, зі здібностями щодо обмеження смислосообразності знань конкретними умовами.

Забірко А.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!