Про проблему професійної ідентичності психолога

Сучасна ситуація в психології розуміється нами як кризова. При цьому криза визначається як виклик різноманіття (наявність безлічі різних психологій - «практик»), що мають в своїй основі різні предметності. Ці практики виникли в різних соціокультурних, історичних ситуаціях і можуть бути зрозумілі як відповідь на запити свого часу. Основним завданням практик можна вважати знаходження способу совладания з проблемами, що пред`являються цим часом і цим суспільством. Їх перенесення в «інше місце і час» без аналізу готівкової соціокультурної ситуації ми вважаємо неправомірним.

Сучасний антропологічний криза, з нашої точки зору, пов`язаний з проблематичністю претендують на універсальність цілісності, щодо яких людина могла б знайти внутрішню стійкість, самовизначеність. Кожна перш тотальна організованість виявляє тепер локальний характер. Така ситуація може переживати як відчуття внутрішньої порожнечі, розгубленості, втрати граничних, що задаються «ззовні» смислів і цілей, невключенность в ситуацію власного життя, словом, як криза ідентичності.

Однією з форм існування людини в новій ситуації може стати створення індивідом локальних проектів. Проект передбачає самовиявлення автора проекту в центрі ситуації, полагание себе як джерела власних цінностей і смислів. При цьому одні проекти повинні давати можливість існування інших проектів. В цьому випадку професійна ідентичність повинна включати проектувальне самоздійснення як одну зі своїх складових. Місцем, здатним забезпечити формування такої проектної професійної ідентичності, може стати утворення, в даному випадку - психологічний. У зв`язку з цим особливого значення набувають такі питання:

* Які внутрішні умови і психологічні механізми трансформації «Я» індивіда в «Я» автора проекту ?;

* Яка повинна бути навчальна діяльність проектного типу ?;

* Яким має бути педагогічне забезпечення такої освіти?

Динаміка становлення проектного «Я» з нашої точки зору може мати такі характеристики:

* Разуверіваніе в існуванні готових універсальних відповідей, ставлення до них як до чужих ситуацій, неприйнятним для себе в «чистому вигляді», потрапляння в ситуацію невизначеності;

* Твердження себе в якості активного учасника своєї ситуації (бажання, рішучість змінити себе і ситуацію, знайти себе іншого). Мотиваційною основою такої трансформації може стати страх перетворитися в ніщо, ніколи не бути, упустити шанс знайти себе;

* Уверование в себе як здатного на вчинок;

* Проблематизація існуючих традицій з прийняттям відповідальності за створюване на себе;

* Готовність до можливості бути відкинутим, незрозумілим оточуючими, прийняття на себе ризику невдачі, подолання страху самотності.

Тема проектування «Я» займає одне з центральних місць в розробляється з нашою участю проекті психологічної освіти.

Корчалова Н.Д.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!