Тимчасова ідентичність як аспект соціальної ідентичності в процесі самореалізації

Глобальні соціальні, політичні та економічні перебудови, що характеризують останні десятиліття російського суспільства, привели до ламання звичних життєвих стереотипів, появі нових орієнтирів, переоцінки цінностей. Відбулися істотні зміни і в структурі, і психології всього суспільства і, отже, в самосвідомості. Змінюється і ставлення цілого покоління людей, що опинилися втягнутими в ці процеси, багато з них не змогли знайти шляхи для самореалізації в нової суспільної формації. Тут вирішальну роль грає не тільки об`єктивна, а й суб`єктивна оцінка соціальної включеності, задоволеності життєвим процесом, а також бачення перспектив саморозвитку і оцінка життєвого досвіду.

Незважаючи на досить велику кількість різних теорій, присвячених дослідженню проблеми ідентичності, проте, особливого значення для її формування відводитися рефлексії самоставлення і саморозуміння, самосвідомість. Самосвідомість як характеристика зрілості особистості має складну структуру, до складу якої входить не тільки самооцінка і образ себе, але і здатність до процесів саморегуляції поведінки і діяльності, і в якості основного критерію розвитку ступінь їх усвідомленості, яка визначає готовність до соціального пізнання світу і самого себе . Соціальне оточення виконує при цьому подвійну роль: з одного боку відіграє особливу роль у формуванні ідентичності, засвоєнні норм поведінки прийняті в суспільстві, соціальні ролі, що сприяє інтеграції в соціальне середовище і її перетворенню. І в той же час виступає в якості характеристики самого суб`єкта, як заходи його інтегрованості в соціальне середовище і самопізнання і пізнання світу як формування уявлень про нього.

В даному контексті тимчасова ідентичність розглядається з точки зору її минулого, сьогодення і майбутнього, а також з точки зору "усвідомлення часу свого існування" Такий підхід дозволяє говорити про тимчасову регуляції особистістю своєї активності і діяльності, оптимальності своєчасності зусиль прикладених для досягнення результату як детермінує факторі ідентичності людини.

На думку Абульхановой К. А. процес регуляції поведінки, а значить і соціальну ідентичність для людини визначає оцінка минулого досвіду, актуальної ситуації і майбутніх подій, тобто тимчасова ідентичність. Об`єктом нашого дослідження є соціальна ідентичність, предметом тимчасова ідентичність, як аспект соціальної ідентичності, в процесі самореалізації. В основі дослідження лежить припущення про те, що рівень розвитку тимчасової ідентичності визначає соціальну ідентичність і як наслідок її самореалізацію в суспільстві.

Поведінка нами емпіричне дослідження підтвердило припущення про роль в формуванні соціальної ідентичності образу часу. Кожна з досліджуваних груп мала свою структуру пов`язаності показників тимчасової ідентичності та соціальної ідентичності. Ступінь формування загальної здатності самоврядування як елементу тимчасової ідентичності і міра представленості її компонентів з`явилася багато в чому визначальним фактором соціальної ідентичності і включеності суб`єкта в суспільство. Відсутність же того чи іншого елемента в структурі самоврядування веде до порушення соціальної ідентичності, що може проявлятися в низького ступеня включеності в соціальні процеси, усвідомлення свого членства в соціальній групі.

Шайдуллін Фаріда Аухадіевна