Формування етнічної ідентичності при навчанні англійської мови

Багато сучасних дослідників справедливо вважають, що етнічна ідентичність є одним із засобів пристосування, кращої орієнтації і досягнення певних соціальних цілей в сучасному світі. На думку Г.У. Солдатовой, проблема ідентичності отримала чітку "етнічну" забарвлення після розпаду Радянського Союзу, і на даний момент на етнічну ідентичність випадає основне навантаження по орієнтації індивіда в суспільстві. Проте, на думку П.І. Гнатенко і В.Н. Павленко, жителі пострадянського простору переживають зараз так звана криза ідентичності, який проявляється в зниженні або повній відсутності самоідентифікації індивіда з найбільшими соціальними спільнотами, в першу чергу, етнічної та громадянської. Результати досліджень, проведених вище-згаданими вченими, дозволили зробити висновок про те, що 47% жителів України і 32% жителів Росії переживають кризу ідентичності, що сприяє пригніченості і пригніченості.

Тому одне із завдань, що стоять перед сучасною школою, - формування позитивної етнічної ідентичності учнів, що допоможе їм краще пристосуватися в сучасному світі. Які ж шляхи формування позитивної етнічної ідентичності? На думку Хабибуллина, зміст етнічної самосвідомості є сукупністю рис суспільства в особистості, що сформувалася в процесі спілкування і сприйняття як своєї відмінності, так і подібності при співвіднесенні і порівняно з іншими, етнічно відмінними спільнотами чи індивідами. Найважливішим вихідним моментом освіти етнічної самосвідомості Хабібуллін називає існування національно іншого як об`єкта етнічного сприйняття.

Вивчення іноземної мови пропонує благодатний грунт для таких зіставлень "з іншими". Останнім часом ідея про те, що вивчення живої мови як засобу спілкування обов`язково має супроводжуватися вивченням культури його носіїв, набула широкого поширення. При цьому під культурою розуміються вже не тільки об`єктивні прояви культури, а й специфічні національні особливості свідомості людей - її носіїв, їх уявлення про навколишній світ, який, з усіма національними особливостями свого сприйняття, відбивається в мові. Тому, засвоюючи чужу мову, людина одночасно засвоює новий світ. Введення крос-культурного елемента в програму навчання іноземної мови не тільки розширює і знання учнів про інших національних культурах, не тільки навчає їх працювати в різних культурних контекстах, а й посилює їх відчуття етнічної приналежності.

Таким чином, навчання іноземної мови, за умови включення в програму крос-культурного елемента, під яким ми розуміємо не тільки інформацію про культурні реалії країни мови, що вивчається, але і про психологічні особливості його носіїв, допоможе сформувати позитивну етнічну ідентичність у учнів.

Канівська Е.А.