Суперечливість етнічної самосвідомості як предмет наукового дослідження

Вивчення етнічної самосвідомості з різних точок зору: історіогенеза і функціонування на рівні суспільної свідомості, онтогенезу і механізмів функціонування на особистісному рівні, а так само з точки зору його структурних компонентів (змістовного, емоційно-оцінного та поведінкового) показує внутрішню суперечливість феномену.

Аналіз стану етнічної самосвідомості сучасного студентства підтверджує його суперечливий характер. Важливість його вивчення безперечна, так як особливості самосвідомості молоді як частини етнічного суспільства є "дзеркалом" завтрашнього стану суспільства. Сучасними авторами підкреслюється інтегруюча функція самоназви (етноніму), як показника етнічної ідентичності. Поки культурна ідентичність не отримала свого імені, відсутня і почуття спільності всередині групи.

Як показують наші дослідження, етнічна ідентичність у самосвідомості студентів представлена слабо (етнонім "Я-російський" практично не представлений в Я-концепції). Відзначимо, що дослідження ведеться в вузах Воронежа і Старий Оскол Білгородської області, починаючи з 1998 р Опитування проводилося з періодичністю в п`ять років: в 1998, 2003 і 2008 рр. Загальна кількість опитаних наближається до тисячі. Переважна більшість випробовуваних віднесло себе за самовизначенням до російської національності, що пояснюється специфікою регіону, що є за етнічним складом однорідним. Протиріччя вбачається нами в тому, що при слабкій етнічної ідентичності, емоційний компонент етнічної самосвідомості досить виражений. Узагальнення відповідей на питання "Які емоції і почуття ви переживаєте, відносячи себе до російської національності?" показало стабільне, пріоритетне становище таких емоцій, як гордість, почуття духовної близькості з народом, відповідальність за те, що відбувається. Останнє місце в ряду емоцій займали такі емоції, як сором і злість. Коментарі емоційного ставлення показують соціокультурний простір, яке сприймається, усвідомлюється, аналізується і переживається випробуваними. Так, наприклад, гордість студенти відчувають за націю, за народ, за досягнення і відкриття, за велике історичне минуле, за культуру і духовність, за багатство російської душі, за силу характеру російського народу. Сором і злість студенти відчувають за недбалість, покірність, довготерпіння, за запобігливість перед іншими, за політичну плутанину, за своє безсилля, за втрату віри, релігії, за те, що живемо одним днем. Суперечлива картина також виявляється при аналізі змісту етностереотипів.

Протиріччя вбачається нами в поєднанні в автостереотип протилежних, взаємовиключних характеристик, наприклад, "лінь і працьовитість", "доброта і заздрісність" і т. Д. Уточнення змісту автостереотип за допомогою завдання перерахувати найбільш типові особливості російських в тимчасовому аспекті (російські - вчора, сьогодні , завтра) дозволило нам виявити можливу причину суперечливості автостереотип. Узагальнення відповідей виявило стабільне переважання позитивних автостереотипів російських "вчора" і "завтра" і неоднозначні уявлення про російських "сьогодні". Останній опитування показало, що студенти сприймають росіян "в минулому" як добродушних, відповідальних, єдиних, хоробрих, гостинних, працьовитих. "Завтра" росіяни, на думку студентів, незалежними, заповзятливими, успішними, "трудоголіками". Російські "сьогодні" - це люди, що втратили віру, опору або "стрижень", що орієнтуються на європейський стандарт, непатріотичні.

Ще одним феноменом етнічної самосвідомості студентської молоді можна назвати суперечливість його функціонування на рівні образу "Ми - росіяни" і рівні образу "Я - росіянин". Дослідження не тільки в Воронежі, але і в інших регіонах центрального Чорнозем`я показують загальну тенденцію: при досить самокритичному етнокультурному образі "Ми - росіяни" стабільно зберігається позитивний етнокультурний Я-образ. Чи не спостерігається узагальнення і перенесення етнокультурного "Ми" на рівень етнокультурного "Я".

Все вищесказане ставить проблему цілісного дослідження етнічної самосвідомості, вибудовування внутрішньої взаємозалежної картини і пошуку історичних, культурних, соціальних, онтогенетичних і індивідуальних детермінант суперечливості феномена.

Степанова Г. С.