Соціально-психологічний аналіз особливостей національної самосвідомості

Проблема національної самосвідомості знаходиться на стику філософії, психології, культурології, соціології. Вивчення даного питання стає зараз все більш актуальним. Розпад СРСР призвів до втрати формувався десятиліттями образу світу, що спричинило за собою масову дезорієнтацію, втрату культурно-історичного коду і національної ідентифікації. В умовах кризи, який призводить до втрати почуття психічної стійкості, "розмивання" етнічності, конфлікти на міжнаціональному грунті неминучі. У зв`язку з цим не звертати уваги на цю проблему щонайменше нерозумно.

Нами була зроблена спроба соціально-психологічного вивчення особливостей національної самосвідомості за допомогою психологічного інструментарію, а саме за допомогою рейтингової оцінки якостей національної самосвідомості і за допомогою соціально-психологічної методики анкетування.

Дослідження було проведено на основі діагностики саратовській молоді серед російських студентів 1-го курсу Педагогічного інституту та училища мистецтв.

Первинною основою національної самосвідомості є етнічна самоідентифікація, яка, судячи з даних дослідження, стійка і носить позитивний характер. Говорячи про визначення національності, слід зазначити, що 28% опитаних вважають, що національність слід визначати по "бажанням самої людини", 24% - пов`язують визначення національності з "місцем проживання", для 8% головним є "зовнішність", 12% домінуючим вважають "національність батьків". Російська самоідентифікація, безсумнівно, існує, але при цьому спостерігається пріоритет соціальної самоідентифікації над релігійної, що пов`язано з певними історичними традиціями російської свідомості. Самим невловимим і незрозумілим феноменом етнічності є національний характер. Вимірюваної формою його прояву служать етнічні стереотипи, які визначають поведінку людини в різних соціальних ситуаціях, впливають на етнічні симпатії та антипатії.

Етностереотипи найбільш явно простежуються в фольклорі, зокрема в прислів`ях і приказках. В ході дослідження з`ясувалося, що 76% молоді вживають в розмові прислів`я і приказки, проте 48% з них роблять це вкрай рідко. Улюбленими прислів`ями респондентів виявилися "Любиш кататися, люби і саночки возити" (28%) і "Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш" (16%). Нами була зроблена також спроба виявлення національного характеру за допомогою оцінки за п`ятибальною системою запропонованих студентам якостей російського людини. Результати такі: на 1 місці доброта (5 б.), На 2 - гостинність, простота (4,3 б.) На 3 дружелюбність, широта душі (4,2 б.), Потім довірливість, пияцтво (4 б.) - чуйність (3,9 б.) - відкритість, працьовитість, лінь, патріотизм (3,7 б.) - співчуття, терпіння, чесність (3,5 б.) - недбалість (2,7 б.).

Етнічна ідентичність породжується неблагополуччям в сфері міжнаціональних відносин, а показником цієї напруженості виступає етнічна неприязнь, крайньою формою якої є націоналізм. Для російського націоналізму характерним є досить специфічний "образ ворога", породжений, перш за все, психологічним дискомфортом і соціально-економічної невлаштованістю. Найменшу симпатію у російських викликають "люди кавказької національності" (76%), китайці, японці (16%), цигани, узбеки, казахи, негри (по 2%). Відповіді на питання, що виявляють ступінь побутового націоналізму, виявляють низький рівень етнотерпімості, який обумовлений перш за все етнокультурними мотивами.

Саме негативне ставлення до представників "південних" національностей. Велику роль у формуванні даного стереотипу зіграли ЗМІ, які представляють жителів Кавказу переважно як людей, що підтримують терористичні угруповання. Таким чином, неприязнь до "неросійським" формується не спонтанно, а регулюється ззовні непродуманими узагальненнями окремих репортерів і політиків. Причому "образ ворога" носить досить розпливчастий характер. Представникам інших національних груп частіше приписуються подібні негативні риси, такі, як нахабство, хамство, неповагу до людей, неприємна зовнішність, надмірна гординя, пиха. Головним індикатором національних установок став в дослідженні питання, який пропонував студентам альтернативу - вибрати одне з двох суджень: "Росія - це держава перш за все російських" і "Росія - це держава всіх народів, що живуть на її території". Прихильників першого гасла приблизно 48%, і це досить великий відсоток для представників багатонаціональної держави. З нашої точки зору, зупинити розвиток тенденції до націоналізму можна шляхом формування загальноросійської самоідентифікації і розвитку толерантності молоді. Таким чином, на основі отриманих результатів планується спільними зусиллями педагогів, психологів, соціальних працівників обстежуваних установ скласти соціально-психологічні програми розвитку національної самосвідомості.

Лисенко Є.М., Новикова Н.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!