Соціально-психологічні особливості політико-ідеологічного самовизначення

Мета даної статті полягає в аналізі особливостей самовизначення молоді в політико-ідеологічної структурі поліструктурного суспільства. Юнацький вік характеризується необхідністю багатоаспектного вибору в різних сферах життя, одним з яких, є вибір світогляду, його ціннісного наповнення. Формування світоглядної моделі особистості передбачає орієнтацію в соціумі, антиципацію майбутнього соціального стану і способів його досягнення, співвіднесення обраних життєвих цілей з політико-ідеологічними цінностями країни. Молода людина, для того щоб вижити в світі і задовольнити законні запити свого розуму, крім послідовності необхідних виборів, повинен досягти стану відповідності, тобто, "свідомість повинна правильно відбивати зовнішній світ (в якому особливе місце займає тіло людини), інших суб`єктів (які не повинні повністю підкорятися зовнішнього світу) і власне "я" людини "[Хесле В. 1994]. Одним з механізмів досягнення такої відповідності (особистісної та соціальної ідентичності) є ідентифікація з певним набором політичних ідеалів.

Індивіди, незважаючи на ні на які соціальні кризи, розміщуються в певному політико-ідеологічному просторі - "ідеосфери", яка, явно чи імпліцитно, присутній в ментальному просторі особистості [Чорний Є.В., 2001]. Що ми маємо на увазі, кажучи про "ідеологічному сприйнятті світу"? Це рівень не тільки знань про світ, яким він повинен бути, але і рівень несвідомого - уявлення, вірування, "фантазми", структурують суспільні відносини. Ці соціальні зміни можуть викликати внутрішньоособистісний криза в силу невідповідності між сформованої світоглядної моделлю і новими соціальними обставинами.

Суспільство своєму молодому члену пропонує різноманітні політико-ідеологічних моделі, а перед ним стоїть завдання самовизначитися, через співвіднесення власних цілей, ідеалів з тими, які артикулюють носіями цих моделей. Існує кілька способів самовизначення (критерій диференціації - активність самоопределяющейся особистості): пасивне прийняття ідей та ідеалів, які пропонуються агентами соціалізаціі- і подолання кризи, пошук власних цінностей та ідеалів.

Розпад уніфікованої культури (яким було радянська держава) викликав пролонгований криза, пов`язана зі зміною смислової характеристики основних социализирующих інститутів, зміною соціальної та політичної ідентичності не тільки суспільства, а й конкретної особистості. Відбулась зміна від монологічного, обумовленого «не-вибору" ( "визначеної" політико-ідеологічної ідентичності, по Марші) до різноманітності пропонованих політико-ідеологічних альтернатив, в яких, з огляду на нечіткість, маргінальність делегують їх агентів, складно розібратися і відповідно ідентифікуватися з ними ( можливо, це стан можна назвати "дифузією" політико-ідеологічної ідентичності). Цей стан "диффузности" ми можемо спостерігати у молоді, яка, переглянувши дитячі політичні ідентифікації не приймає їх, в силу багатьох причин - від зовсім іншої політичної ситуації до нестійких політичних уподобань батьків.

Складність самовизначення молоді в політико-ідеологічному просторі полягає в самій особливості політико-ідеологічного вибору, так як це вибір певної соціальної групи, цінності якої ми приймаємо і підтримуємо, зміни ж соціального устрою пострадянських держав перевернули групову солідарність на превалювання індивідуалістичних настроїв, цілей і потреб ( гіперперсоналізація і десоціалізацію), часто через ігнорування групових. Можливо, ми спостерігаємо дію компенсаторних захисних механізмів, спрямованих на відновлення цілісного Я. В ситуації політико-ідеологічної неструктурованість суспільства, більш значущими для окремої особистості стає пошук сенсу життя, а не "пошук" своєї групи, відмінність своєї групи від чужої. Пошук сенсу життя характеризує соціально і особистісно зрілу особистість, дорослі форми поведінки.

Безумовно, намічені нами особливості самовизначення молоді в політико-ідеологічному просторі соціуму суттєво впливають на політичну активність і розуміння процесів, що відбуваються в країні. Виявлення соціально-психологічних механізмів, відповідальних за політико-ідеологічне самовизначення дозволить змінити існуючий стан справ, допоможе ідеології стати соціальним інститутом відповідальним за ідентичність.

Циганенко Г.В.