Політична ідентифікація та особистісний вибір молоді

Зміни, які охопили сьогодні всі сторони життя нашого суспільства, найбільш яскраво і помітно, напевно, виявилися в політичній сфері. Можна зустріти думки, що сучасна молодь втратила моральні орієнтири, зневірилася в ідеали і цінності, стала безпринципною і прагматичної. Ситуація ускладнюється для молоді і тим, що наша держава стоїть перед вибором подальшого шляху розвитку. В кінці 90-х більшість молодих людей займають або вичікувальну, або байдужу позицію, хоча боротьба за молодь з боку нових політичних сил партій, рухів загострюється.

Перше питання, яке зазвичай ставиться при вивченні будь-якого явища, це питання про те, чому і заради чого воно відбувається, який сенс даного явища, який мотив лежить в його основі, які його функції. Ще до недавнього часу у вітчизняній психології поняття ідентичності практично не використовувалося, не було предметом ні теоретичних, ні емпіричних досліджень. Тільки в останні роки воно починає з`являтися на сторінках психологічної літератури, однак для більшості читачів відноситься до понять, яке погано вписується в звичайний категоріальний апарат.

В ході ознайомлення з різними теоретичними підходами більше враження справляє визначення поняття ідентичності у Е. Еріксона і його найбільш послідовних прихильників, оскільки основний акцент в ньому зроблений на внутрішній інтегрованості, прийнятності та тотожності індивіда самому собі в часі і просторі. Якраз в концепції Е. Еріксона дане поняття серйозно переосмислюється і виходить на перший план і доповнюється поняттям "ідентифікація". Ідентифікація є процес самовизначення, за допомогою якого людина вписується в різноманітні соціальні відносини, інституції, функції. Визначаючи місце в соціумі, суб`єкт повинен дати перш за все самому собі відповідь на ряд досить простих питань, відповідаючи на які він входить в коло ідентифікації: соці-ально-рольової (хто я?), Особистісної (що я?), Політичної (з ким я?).

Проблема складності політичної ідентифікації інтернаціональна. Американські психологи Л.Хьелл, Д.Зіглер відзначають: "Одна з проблем на сьогодні - невпевненість в тому, у що вірити і як жити. Молоді люди розгублені перед можливістю вільно обирати цінності, ідеологію і стиль життя в їх пошуку такого підходу до життя, який виявиться сприятливим "[Хьел З., Зіглер Д., 1997]. Що вже тоді говорити про сучасну молодь, період формування свідомості якої потрапив на час краху однієї ідеології і вироблення нових (для України і для Росії) ідеологічних платформ.

В узагальненій формі можна виділити кілька способів політичного самовизначення молодої людини:

* Політичні погляди не визначені, а авторитетний, привабливий чоловік (або референтна група) сповідує певну ідеологію і погляди успадковуються або ними "заражаються";

* Політичні погляди більш-менш окреслені йдуть пошуки однодумців, щоб утвердитися у власній правоті, виявити спільну мову;

* Випадкове знайомство з певною політичною ідеологією, співзвучною настановам, складу особистості. Людина розуміє, що це якраз те, що потрібно, це моє;

* Іноді відбувається "негативна" (за словами Е. Еріксона) ідентифікація як неусвідомлений протест (іноді і свідомий) при занадто авторитарному способі нав`язування певної ідеології.

Підводячи деякі підсумки окресленого питання, хотілося б вказати, що дослідження особистісного вибору в контексті політичної ідентифікації може досить чітко висвітлити основні тенденції впливу на вибір молоді. Допомога у вирішенні психологічних проблем політичної ідентифікації могли б надати курси політичної психології не тільки у вищих, а й в середніх навчальних закладах. Підвищенню політичної культури могли б сприяти належним чином підготовлені та проведені радіо- і телепрограми, в яких давалася б об`єктивна і цікава політична інформація, формувалася громадська позиція, патріотизм.

Таким чином, політична ідентифікація полягає у виборі певної політичної платформи, певних політичних поглядів і асимілювання їх до своїх власних, залученні до діяльності "своїх" політичних сил, усвідомлення свого "політичного Я", своєї ролі в політичному житті суспільства.

Воробель Г.В.