Деякі особливості політичних текстів

У складні періоди соціально-політичного життя суспільства увагу людей звертається до політики, політичним лідерам і їх діяльності. Мовна комунікація є тією формою, в якій переважно здійснюється політична діяльність. В такому випадку текст як одиниця спілкування в політиці стає предметом вивчення багатьох дисциплін, що веде з яких - політична комунікація. У структуру політичної комунікації входить риторична критика, метою якої є аналіз і оцінка публічного виступу або тексту з точки зору його впливу на аудиторію.

У зарубіжній психології налічується більше 2000 публікацій, які відображають дану тематику. У вітчизняній психології з дослідженням текстів пов`язані імена Т.М.Дрідзе, Н.І.Жінкіна, І.Ф.Нево-лина і ін. Безпосередньо до політичної комунікації останнім часом зверталися В. Ф. Петренко, О.В.Мітіна ( 1991), С.В.Разворотнева (1993), Т.Н.Ушакова, В.А.Цепцов, К.І.Алексеев (1998) і ін. Ці роботи пропонують методи аналізу текстів, в тому числі і політичних. Очевидно, що політичний текст, так само, як і інші види текстів (художній, науковий і т.д.), має свою специфіку. Наш аналіз виділив наступні відмінні риси політичних текстів:

1. Політика завжди стосується життєво важливих проблем. Більшість людей розуміють це, тому політичні виступи та тексти справедливо розраховані на те, що вони будуть почуті, опубліковані. В цьому випадку політичного тексту властиві всі ознаки публічного виступу: монологичность, велика структурованість, ніж в розмовній мові, використання більш формального мови, різноманітність способів піднесення.

2. Незважаючи на інтерес до політичних подій, більшість людей оцінюють втрати свого особистого часу вище, ніж виграш від аналізу політичної інформації, тому сприйняття політичних текстів відбувається в умовах мінімізації витрат (часу, зусиль). Таким чином, політичної текст повинен бути орієнтований на швидке, цілісне, одноразове сприйняття в умовах перешкод.

3. Політичний текст завжди має на увазі вплив на аудиторію. Це вплив може мати три форми: пасивну (згоду з думкою автора), пасивно-активну (зміна установок аудиторії), активну (спонукання до якого-небудь дії). Таким чином, політичний текст повинен бути дієвим, котрі переконують.

4. Політичний текст далеко не завжди передбачає явну презентацію цілей автора. Більш того, за представленими цілями (загальне благо, справедливість і т.п.) можуть матися на увазі групові інтереси, які маскуються. Деякі автори вважають, що вплив політичного виступу тим більше, ніж більше мети приховані від аудиторії. Політичний текст має підтекст, визначити який можна тільки виходячи з додаткової інформації за межами тексту.

5. Політичний текст є основою політичного капіталу. Політик прагне, щоб спілкування з аудиторією приносило "політи-етичні окуляри". Текст ретельно готується, про експромти рідкісні.

Визначення особливостей політичних текстів дозволяє вирішити принаймні дві прикладні задачі політичної комунікації: вдосконалення способів підготовки політичних текстів і розробка спеціальних методів аналізу політичних текстів.

Анісімова Т.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!