Рівні організації наукового психологічного дискурсу

Якщо науковий психологічний дискурс розуміється як складна практика, яка визначається системою конвенціональних правил і обмежень, які задають умови реалізації наукового діалогу між представниками наукового психологічного спільноти, яка визначається історичним і соціокультурним контекстом, то про неї можна говорити як про продукт міжособистісних взаємин. На підставі дискурсного аналізу наукових текстів сучасних послідовників Л. С. Виготського були виявлені такі рівні організації та презентації наукового психологічного дискурсу:

1) соціокультурний контекст наукового дискурсу - умови, в яких існує науковий дискурс (соціальні норми, властиві культурі, політичний устрій, рівень життя, домінуючий тип економічних відносин, культурні традиції і звичаї, історичний фон розвитку наукового знання, вплив соціальних інститутів, соціальні процеси) . Повна ідентифікація і опис соціокультурного контексту важкі, але можлива його часткова реконструкція;

2) мовна оболонка наукового дискурсу - спосіб вираження дискурсу в текстовому вигляді. Вона обумовлена як мовної компетентністю автора тексту (здатністю виражати смисли за допомогою мови), так і специфікою дискурсу (яку саме науку він представляє);

3) інституційна оболонка наукового дискурсу - правила і норми, що задаються науковим співтовариством для додання текстам наукової форми. Являють собою сукупність правил цитування, оформлення текстів, вимог до їх структури та змісту;

4) науковий дискурс - загальноприйняті в науковому співтоваристві смисли, які включають в себе методологічні основи знання, способи його докази, теорії та концепції, їх понятійний апарат, історичний та критичний аналіз, представлені в наукових текстах;

5) персональний науковий дискурс - індивідуальний внесок вченого в простір наукового дискурсу. Включає в себе як новизну, привнесених в зміст наукового дискурсу, так і елемент особистісної суб`єктивності автора тексту, що виявляється в його схильності впливу соціокультурного контексту і особистісної історії.

Для зниження рівня деструктивних трансформацій всередині наукового дискурсу доречно говорити про розвиток у "дослідника-автора" особливої, специфічної "чутливості" до власних текстовим репрезентаціям наукового психологічного дискурсу. Із запропонованого визначення наукового психологічного дискурсу слід, що ключову роль в ньому відіграють конвенційні правила реалізації наукового текстового діалогу, а також історичний і соціокультурний контексти. Саме на ці вузлові позиції, що визначають картину наукового психологічного дискурсу, і потрібно направляти зусилля вченого, що створює науковий текст.

Розвиток специфічної чутливості автора наукового тексту до конвенціональних норм і правил, що визначає існування наукового психологічного дискурсу, можна уявити в безпосередньому зв`язку з виділеними нами змістовними оболонками наукового дискурсу. Здійснюючи взаємодія з корпусами "макротексти", що характеризують ці оболонки, автор, використовуючи як рефлексивні навички, так і прийоми дискурсного аналізу, здатний досягти більш адекватного текстового вираження наукового дискурсу.

Солодуха А.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!