Проблематика соціальної категоризації в теоріях соціального пізнання

Окрема значна глава в дослідженнях соціальної категоризації (СК) і її специфіки пов`язана з розробкою даної проблематики в різних теоріях соціального пізнання. Перш за все, варто звернути увагу на теорію соціальної ідентичності А. Тешфела (Tajfel, Turner, 1986) і теорію самокатегоризации Дж. Тернера (Тернер, 2003). Автори цих теорій «винесли» СК на рівень групи: ключовим для їх досліджень стало питання про приналежність людини до ингруппе або аутгруппе і як наслідок про виникнення ефектів ігруппового фаворитизму і аутгрупповой ворожості (Crisp et al., 2002).

Теорія соціальної ідентичності дозволила розглянути процес СК як необхідна умова формування соціальної ідентичності (Tajfel, Turner, 1986). Зв`язок між СК і соціальної ідентичністю дає можливість робити висновки не тільки про категорізіруемой групі, але і про нас самих, тим самим збагачуючи результати пізнання (Тернер, 2003 Tajfel, Turner, 1986). Так, визначивши, що хтось є представником тієї чи іншої групи сексуальної меншини, ми не тільки отримуємо інформацію про деяких специфічних патернах його поведінки, про його манері одягатися, організовувати взаємодію і т.д., але також і дізнаємося про те, чим ми самі відрізняємося від даної людини, виявляємо наші цінності і мотиви щодо інших груп.

Важливу роль процес СК відіграє і в теорії соціальних уявлень С. Московічі. Найяскравіше це проявляється в описі процесу «закріплення», так як, на думку С. Московічі, закріпити соціальне уявлення - значить віднести його до певної соціальної категорії, забезпечивши незнайоме знайомим ім`ям, ярликом (Якимова, 1996). Якщо об`єкт (індивід, ідея, образ) поєднана з категорією, він перетворюється в елемент соціально прийнятої категоріальної сітки і, отже, набуває цілком певні характеристики. Наступний крок після закріплення - об`єктивація - включає в себе найменування об`єкта. Дати об`єкту ім`я - значить помістити його в «ідентифікаційну матрицю», яка конвенционально вироблена членами певного суспільства. «Ідентифікаційні матриці» носять не тільки оцінний характер, вони також наділяють об`єкт, що поміщається в соціальну категорію, відповідним змістом і значенням (Донцов, Ємельянова, 1987 Ємельянова, 2006). Таким чином, в теорії соціальних уявлень СК розглядається як механізм не тільки упорядкування соціального світу, а й надання йому сенсу через співвіднесення з «ідентифікаційними матрицями», які висловлюють громадську позицію.

Ще один важливий аспект процесу СК підкреслюється в рамках різних напрямків соціального конструкціонізму і полягає в зв`язку СК і мови. Так, К. Герген (2003) стверджує, що включення процесу категоризації в дискурс багато в чому збагачує його, наповнює новим змістом завдяки зв`язку з мовою. Без обговорення з іншими людьми категорії не можуть наповнюватися однаковим і зрозумілим для всіх глуздом. В результаті категоризує функція дискурсу розглядається як механізм конструювання соціальної реальності, тобто люди створюють категорії в дискурсі і вже до них ставляться як до версій реальності (Ємельянова, 2006). Р. Харрі, один з родоначальників дискурс-аналізу, стверджував, що важливо не просто вивчити, як виникає категорія і за допомогою яких механізмів до неї ставиться певний об`єкт, а виявити, чи може цю віднесення викликати певні дії з боку суб`єкта. Це питання неодноразово піднімалося різними авторами. Зокрема, обговорення і уточнення властивостей категорій в результаті дискурсу призводить не тільки до загального спрощення процесу соціального пізнання, але і до доповнення інформації про них. Зокрема, використання мови не тільки визначає, як ми будемо сприймати і категоризувати навколишній світ, але також може впливати на емоційний фарбування категорій. Оцінки, що даються при СК, зазвичай співвідносяться з категоріальним ярликом (Тейлор, піпл, Сірс, 2004). Наприклад, люди, що володіють зайвою вагою, можуть бути позначені ярликами «повні» і «жирні». Очевидно, що принаймні в російській культурі другої ярлик несе в собі більш негативно забарвлене уявлення.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!