Дискурсивна психологія - крок в xxi століття

Середина XX століття характеризується загальною кризою наук соціальної парадигми, який з усією повнотою виражений в традиційній психології (психології старої парадигми). Суть критики: забуття володіє свідомістю людини як об`єкта дослідження. Тому ведуться пошуки побудови нової психологічної теорії. Найбільш помітним не тільки для психологів, а й для лінгвістів і соціологів явищем стала дискурсивна психологія (discursive psychology - Edwards D., Potter J., 1992 Harre R., Stearns P., 1995- Smith J., Harre R., 1995 ) як принципово новий підхід, активно розробляється в Європі і Північній Америці групою дослідників, об`єднаних навколо видавництва «Sage». Дискурсивна психологія, нерідко звана в науковій літературі «другий когнітивної революцією», ознаменувала собою дискурсивний переворот (Макаров М. Л., 1998).

Філософське обгрунтування дискурсивна психологія отримала з феноменології. Інтерпретація соціального була запозичена з символічного інтеракціонізму. Одним з головних положень цього напряму став висновок про те, що установки, переконання, емоції, образи «Я» і «Інших» - конструкти, які постійно відтворюються в процесах комунікації, тобто конституюється в дискурсі. Відповідно вони розглядаються як атрибути комунікативної діяльності, а не як «самоцінні ментальні сутності» [Harre R., 1992].

Виходом психології з кризи стало її звернення до аналізу дискурсу. Дискурс в цьому новому напрямку розглядався як «соціальна діяльність в умовах реального світу, але не як абстрактно-теоретичний конструкт» [Макаров, 1998]. Основні характеристики дискурсу як загального методологічного принципу нової парадигми наступні [Potter J., Wetherel M., 1995]:

1. Аналізуються письмові та усні форми комунікації в умовах реального світу. Досліджуваний матеріал - письмові тексти і транскрипти усних дискурсів, виконані за певними правилами. Цим аналіз дискурсу в новій психології відрізняється від більшості досліджень в рамках експериментальної психології і соціології, звернених до текстового матеріалу.

2. Досліджується предметно змістовна сторона мовної комунікації з точки зору її соціально-психологічної організації.

3. Аналіз дискурсу все більш явно набуває когнітивну спрямованість. За допомогою вивчення мови вирішуються питання співвідношення зовнішнього і внутрішнього світів людини, буття і мислення, індивідуального і соціального.

4. Відбувається перегляд психологічних категорій (установка, сприйняття, пам`ять, навчання, афект і емоції). У руслі дискурсивної психології з особливим інтересом вивчаються такі когнітивні феномени, як знання, вірування, уявлення, факт, істина і помилка, думка і оцінка, процеси вирішення проблем, логічного мислення і т. П.

5. дискурсивного психологією розроблено кілька аналітичних моделей, наприклад discursive action model [Edwards, Potter- 1992].

Однак у дискурсивної психології є свої протиріччя і недоліки. Теоретично проголошене звернення до соціальних факторів нерідко ігнорується. Практичний аналіз відходить часом на позиції індивідуалістичного психологізму. Дискурсивна психологія зосереджена на вивченні мови. Нерідко ігнорується складова мислення, процеси конституювання знань, факт існування мислення до, після і під час виробництва мови.

Жуков І.В.