Смислова теорія мислення. Вступ

Наукова діяльність Олега Костянтиновича Тихомирова на факультеті психології МДУ ім. М.В. Ломоносова пов`язана перш за все з творчим розвитком ідей культурно-історичної та діяльнісного підходів. Створення смислової теорії мислення (СТМ) та концепції перетворення інтелектуальної діяльності в століття нових інформаційних технологій - безсумнівний внесок О.К. Тихомирова в фундаментальне общепсихологическое знання.

З середини 1960-х рр. під його керівництвом були розгорнуті теоретико-експериментальні дослідження, які стосуються як до класичних, так і до принципово нових проблем психології мислення. Грунтуючись на ідеях Л.С. Виготського про роль соціокультурних засобів в будові і функціонуванні вищих форм психіки людини, що представляють собою особливі психологічні системи, і А.Н. Леонтьєва про мисленні як складної теоретичної формі людської діяльності, О.К. Тихомиров запропонував новий підхід до вивчення мислення. Базові положення цього підходу, сформульовані ним уже в першій монографії (Тихомиров, 1969), отримали подальший розвиток у циклах робіт його учнів і послідовників, що склали ядро наукової школи Тихомирова.

В рамках цього підходу мислення вивчалося як пізнавальна діяльність, детермініруемая потребами, мотивами і цілями суб`єкта, рівневої структурою регуляції з боку емоцій, смислових утворень, особистісних характеристик (Тихомиров 1984 Тихомиров та ін., 1999). Розробляється СТМ спочатку була спрямована на вивчення конкретних механізмів розумової діяльності, що мало на увазі розкриття регуляції актуалгенеза мислення в єдності микроструктурного аналізу і цілісного уявлення ієрархії процесів, що забезпечують розумову діяльність. При цьому особистісна регуляція мислення виступала як провідний принцип його теоретико-експериментального вивчення.

Ранні етапи розробки основ СТМ збіглися з періодом експансії в психологічну науку, і перш за все в психологію мислення, наукових напрямків, пов`язаних з кібернетикою, - власне кібернетики, нейрокібернетики, біоніки, теорії інформації, теорії систем, евристики і евристичного програмування, штучного інтелекту та ін . Інформаційний підхід, претендуючи на побудову моделей функціонування психіки, став активно поширюватися і в психології - досить назвати концепції «суб`єктивного біхевіоризму» Дж. Міллера, Ю. Галантера і К. Прибрама, програмованого навчання Б. Скіннера, опис діяльності з позицій імітаційного і ситуативного моделювання, виникнення алгоритмічних моделей творчості, концепцій гібридного інтелекту. На основі уявлення про людину як пристрої з прийому та переробки інформації виник новий напрям - когнітивна психологія. Спроби описати процес і структуру людської діяльності (в тому числі розумової) за аналогією з роботою комп`ютера неминуче приводили до істотної редукції в розумінні природи і закономірностей функціонування психічних процесів. Попереджаючи про негативні наслідки експансії «технічного редукционизма», О.К. Тихомиров (1986) вважав своїм науковим боргом відстоювати специфіку предмета психологічної науки. Постійний діалог із зарубіжними вченими, в тому числі з провідними представниками когнітивної психології і фахівцями, які працюють в суміжних напрямках науки (Дж. Брунер, Г. Саймоном, М. Мінським,

С. Пейпертом), про перспективи створення штучного інтелекту стимулював О.К. Тихомирова та його співробітників до пошуку нових «власне людських» феноменів і механізмів розумової діяльності.

Новизна розробляється підходу до аналізу мислення чітко визначена О.К. Тихомирова в розгорнутому порівнянні з зарубіжними та вітчизняними концепціямі1 (Психологічні дослідження інтелектуальної діяльності, 1979- Психологічні дослідження творчої діяльності, 1975- Психологічні механізми ..., 1977- Тихомиров, 1969, 1984).

Трактування фундаментальних основ загальної психології та широкий загальнонаукових контекст становлення теоретичних поглядів О.К. Тихомирова були представлені в читавшихся їм курсах лекцій (Тихомиров, 1992, 2006а). Лінія нового підходу до виявлення специфіки психіки людини, тісно пов`язана з ідей продуктивного, що породжує характеру психічного відображення, полягала не тільки в прослеживании відмінностей психіки людини від психіки тварин, але і в порівнянні з роботою технічних систем (так званих систем штучного інтелекту).

Основні напрямки розвитку ВТМ пов`язані з переосмисленням принципів загальної психології і виникненням нових сфер практичного застосування психологічних знань про мислення. Психологія комп`ютеризації та психологія прийняття рішень, розвиток уявлень про «нове мислення» (як мисленні в умовах невизначеності і нових аксіологічних координатах) - ці та ряд інших контекстів стали в 1990-і рр. сполучними між етапами «класичного» становлення школи і сучасними напрямками її досліджень (Психологічні проблеми., 1987 Тихомиров, 1992 Корнілова, Тихомиров, 1990).

Запропонований в школі Тихомирова підхід до проведення психологічної експертизи змінюють один одного концепцій і проектів розробки систем штучного інтелекту і автоматизованих систем різного призначення (використовуваних в управлінні, навчанні, наукових дослідженнях, проектуванні, держпланування і ін.) Не втратив своєї актуальності і в даний час ( психологічні проблеми., 1987 Тихомиров та ін., 1982). Більш того, теоретична і практична значущість такої роботи зростає в зв`язку з новими поколіннями інформаційних технологій, в тому числі здійснюють моделювання складних форм людської поведінки. Демонстрація незвідність закономірностей мислення людини до правил, закладеним в програми роботи систем штучного інтелекту, важлива як для визначення перспектив розвитку цих систем, так і для організації ефективної взаємодії з ними людини. У зв`язку з цим в СТМ приділяється велика увага вивченню неформалізованих компонентів розумової діяльності, які не відображаються в комп`ютеризованих системах (Тихомиров, 1993а, 2002,2003,2006б).

О.К. Тихомиров був переконаний, що орієнтація у вивченні мислення людини на визначення його специфіки, виявлення меж доступною формалізації дозволяє психологічній науці зберігати і розвивати предмет, категоріальний апарат і методи дослідження.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!