Розвиток смислової теорії мислення в концепції спільно-діалогічної пізнавальної діяльності. Вступ

Становлення смисловий теорії мислення відбувалося в процесі досліджень проблем целеобразования в розумової діяльності (МД) людини, початок яким було покладено О.К. Тихомирова.

В даній статті описано науковий напрям, який виник в результаті досліджень целеобразования в спільній МД, комплексне вивчення якої призвело до виявлення загального фонду смислових утворень (ОФСО), які опосередковують процеси формування і розвитку псевдосовместной і псевдоіндівідуальной МД. Отримані результати дозволили розробити метод моделювання віртуальних моноетнічних груп для дослідження етнічних упереджень як смислових бар`єрів, що виникають в процесі спільно-діалогічної пізнавальної діяльності.

Зараз стало очевидним, що незвичайний ракурс розгляду мислення як особливої целеобразующей діяльності припускав облік системних (особистісних, по А.Н. Леонтьєву) особливостей суб`єкта діяльності. Відомо, що серед інноваційних вкладів О.К. Тихомирова в розробку проблеми мислення особливо виділяється впровадження в дослідну практику методу паралельної реєстрації вербальних і невербальних компонентів

МД, що і дозволило охопити повністю весь «айсберг» мислення. Довгі роки наукова школа професора Тихомирова не тільки лідирувала в плані «об`єктивного» вивчення МД, а й змогла практично реалізувати суб`єктно-діяльнісного підходу, результатом чого і стало створення смислової теорії мислення.

Цьому сприяли поряд з іншими два найважливіших обставини: перше (що виділяється багатьма дослідниками) - це реалізація найбагатших можливостей методу паралельної реєстрації вербальних і невербальних компонентів мислення-друге (незаслужено проігнороване) - це використання в якості предмета МД шахових задач.

Можна тільки дивуватися інтуїції О.К. Тихомирова, який за допомогою шахових задач змоделював експериментальну ситуацію, пояснювальний потенціал якої для вивчення мислення виявився в повній мірі доступним розумінню лише останнім часом.

Справа в тому, що шахові задачі відносяться до особливого типу так званих інтерактивних завдань, тобто таких, для вирішення яких необхідний облік передбачуваних дій передбачуваного супротивника. Вони широко використовувалися в соціально-психологічних дослідженнях, але практично не застосовувалися в загальній психології. Інтерактивна шахова задача спочатку задавала особливі умови для виникнення і розвитку специфічного смислового поля, на якому розгорталася МД випробуваного, сприймається з боку (експериментатором) як індивідуальна за формою. Але з огляду на інтерактивній, а тому суб`ектопорождающей особливості розв`язуваної задачі ця діяльність була спільної, але невидимою ззовні, тобто псевдоіндівідуальной.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!