Принципи побудови психологічної концепції прийняття рішень

Розробка діяльнісного підходу до розуміння психологічної регуляції прийняття рішень (ПР) виявилася тісно пов`язаної з осмисленням методологічних принципів, причому не тільки діяльнісного опосередкування, а й системного підходу до цієї проблематики. В середині 1970-х рр. термін ПР вийшов за рамки використання в системах управління і, зокрема, в зв`язку з дослідженнями мислення (і інтелектуальної діяльності з включенням в неї комп`ютерних засобів) придбав інше, власне общепсихологическое звучання.

У діалозі з П.К. Анохіним про можливість міждисциплінарних підходів до проблеми ПР і у відповідь на його позицію, згідно з якою функціональна система задає універсальні архітектуру і принцип функціонування будь-якої діяльності (потрібно тільки наповнити її конкретними механізмами цього функціонування), О.К. Тихомиров (1976) відстоював необхідність визнання специфіки психологічної регуляції ПР людиною. У вийшла через 14 років спільного монографії він продовжував на цьому наполягати: «.переоріентація на загальні механізми привела до втрати інтересу до специфічних, властивим лише людині механізмам прийняття рішень. Такі витрати комплексного, міждисциплінарного підходу до дослідження принципів прийняття рішень »(Корнілова, Тихомиров, 1990, с. 16).

Через тридцять років проблема специфіки психологічної регуляції ПР знову стала актуальною, тепер уже в зв`язку з конституюванням спеціальної області психологічних досліджень ПР, не тільки асимілювати общепсихологические і інші підходи, а й загострила методологічне звучання проблеми побудови власне психологічної теорії вибору (Корнілова, 2005). Разом з О.К. Тихомирова нами була розпочата розробка принципів регуляції ПР на основі прийняття принципів діяльнісного підходу, системного будови свідомості, активності особистості як суб`єкта пізнання.

«Ухвалення інтелектуальних рішень» - термін, обгрунтований саме виділенням області виборів суб`єкта, опосередкованих мисленням. Ідея багаторівневого опосередкування (різними процесами) ПР передбачала також позначення контурів розуміння їх актуалгенеза як самоорганізації інтелектуальної діяльності та активного побудови (породження) суб`єктом мислення процесуальних ієрархій регуляції вибору, що охоплюють множинні форми саморегуляції. На матеріалі ПР було показано, що різні когнітивні стилі та особистісно-мотиваційні властивості в актуалгенеза рішень починають входити в новоутворення, що включають становлення «розумних» (когнітивних) підстав, і в актуалгенеза динамічно складається системи саморегуляції можуть мати єдиний функціональний «вихід», т. е. надавати що регулює вплив на одні і ті ж базові процеси, що опосередковують рішення суб`єкта.

У розвивається нами концепції, що базується на СТМ і передбачає вивчення особистісної обумовленості прийняття інтелектуально опосередкованих рішень, функціонально-рівнева регуляція передбачає не структурне оформлення жорстких регулятивних профілів ПР, а саме їх функціональний статус, який розповсюджується як на рівні доцелевих передбачень і мета- контролю (як форм саморегуляції), так і на рівні парціальних динамічних регулятивних систем, а також можливість виходу на провідні рівні як когнітивних, так і особистісних новоутворень (Корнілова, 1997, 2003, 2007). При цьому на перший план висувається ідея функціональної взаємодії процесів різнорівневої регуляції ПР, а найбільш суттєвими аспектами розуміння їх регуляції стають уявлення: 1) про можливість різного психологічного опосередкування зовні однакових виборів в умовах неопределенності- 2) про породження суб`єктом ієрархій різних (і різнорівневих) функціональних засобів подолання суб`єктивної неопределенності- 3) про перетворення власних інтелектуально-особистісних можливостей за допомогою розвитку фу нкціонально-процесуальних регулятивних новоутворень - динамічних систем психологічної регуляції ПР. Ці психологічні системи принципово відкриті (переструктурування і входженню в них нових складових) і відображають саме динамічно складаються ієрархії психологічного опосередкування.

На основі використання положень, викристалізувалися в СТМ, можна очікувати і проводити обговорення нових уявлень про принципи саморегуляції мислення. Це буде продовженням пошуку регулятивних принципів самоорганізації пізнання (точніше, пізнавальних стратегій) як новоутворень. А пошуку новоутворень Тихомиров був завжди відкритий.

З огляду на загальний контекст смислової регуляції мислення, ми вважаємо, що вивчення прийняття інтелектуальних рішень означає розкриття цілісної системи їх психологічної саморегуляції в єдності всіх складових активності як самореалізації людиною свого інтелектуально-особистісного потенціалу (Корнілова, 2007).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!