Практичний інтелект як складова інтелектуально-особистісного потенціалу студентів

Постановка проблеми. При навчанні у вищій школі студент проявляє необхідний для навчальної діяльності рівень саморегуляції і розвиває свій інтелектуально-особистісний потенціал. Поняття інтелектуально-особистісного потенціалу не є сталим. Ми припускаємо, що ним охоплюються як інтелектуальні показники, так і особистісно-мотиваційні, серед яких слід виділяти імпліцитні теорії інтелекту, що розглядаються, зокрема американської дослідницею К. ДВЕК як фактори детермінації навчання студентів [Б`Я`еск, 1999]. Імпліцитні теорії характеризують життєві уявлення людини про те, що таке інтелект, розум або розумна людина. Р. Стернбергом були виявлені три фактори, що групують оцінки імпліцитних теорій інтелекту: здатність вирішувати практичні завдання, вербальні здібності і комунікативна компетентність [2002]. Рішення практичних завдань включено в психологію прийняття рішень і практичного інтелекту. У вітчизняній психології поняття практичного інтелекту базується на уявленнях, вироблених на основі робіт Б.М. Теплова та інших авторів, підкреслюють єдність мислення (як узагальненого і опосередкованого пізнання дійсності), але також специфіку його форм в залежності від умов діяльності. Розвиток практичного інтелекту студентів - менш освоєна проблема в порівнянні з більш звичним оцінюванням їх академічного інтелекту. Її освітлення передбачає як використання тестів на практичний інтелект, так і застосування методик діагностики рівнів особистісної регуляції (рішень і дій).

Метою нашого емпіричного дослідження було прояснення зв`язків між рівнями практичного інтелекту, особистісної саморегуляції і мотиваційними аспектами навчання, відображаються у імпліцитних теоріях навченості.

Так, в результаті більш ніж 30-річних досліджень К. ДВЕК встановила, що люди розрізняються за поданнями про інтелект і особистості як постійним суб`єктивним констант, незмінним величинам або ж є величинами змінними, пріращаемимі суб`єктом. Ці складові Я-концепції впливають на навчання. Орієнтування на результат або на мету навчання (оволодіння майстерністю) - інший аспект імпліцитних теорій.

Методика. Випробувані виступили 180 студентів - учні факультету психології та факультету біоінженерії МДУ ім. Ломоносова і учні факультету ПО МГППУ у віці від 18 до 60 років, з них 33 чоловіки, 147 жінки.

У дослідженні використовувалися вербальні методики:

1) опитувальник К. Двек- 2) опитувальник ЛФР - Особистісні чинники рішень [Т.В. Корнілова, 2003] - 3) субтест на практичний інтелект з оціночної батареї ROADS, розробленої PACE-центром Єльського університету (США), що складається з 10 вербальних завдань, які репрезентують практичні проблемні ситуації студентського життя, що вимагають оцінки прийнятності варіантів поведінки в них. Як показник успішності виступив середній бал студента за все іспити останніх 3-х сесій. Підраховувалися непараметричні коефіцієнти кореляції ( "роу" Спірмена).

Результати. Проведений кореляційний аналіз виявив значимий зв`язок успішності з показником за шкалою "самооцінка навчання" (p = 0,62 при а = 0,01). Цей показник методики ДВЕК виявився також позитивно пов`язаний з рівнем практичного інтелекту (p = 0,185 при а = 0,05). Значущою виявилася і кореляція практичного інтелекту (p = 0,23 при а = 0,01) з "готовністю до ризику" як показником особистісної саморегуляції (по ЛФР).

Обговорення та висновки. Встановлений в нашому дослідженні факт, що студенти з більш високою самооцінкою навчання показують кращі результати по успішності і рівню практичного інтелекту, свідчить про те, що більш пристосовані до студентського життя люди схильні більш адекватно оцінювати свої успіхи в навчанні, ніж їх менш "практичні" колеги. Те, що практичний інтелект не пов`язаний з успішністю, може означати певні недоліки операционализации шкали практичного інтелекту: зроблений нами (за згодою авторів) переклад шкали апелює до реалій студентського життя, але ще не адаптований до ситуацій, що виникають в ході навчання у російських студентів.

Тим самим ми ставимо завдання доопрацювання інструментарію для вимірювання практичного інтелекту в житті студентів - "набору" ситуацій, які передбачають використання неявного знання студентами.

Позитивна зв`язок практичного інтелекту з таким особистісним якістю, як готовність до ризику, означає, згідно з нашими припущеннями, включеність вміння діяти в ситуації невизначеності в вміння практично вирішувати постають перед суб`єктом життєві завдань

Корнілов Сергій Олександрович