Питання психологічної теорії в працях о.к. Тихомирова

У працях О.К. Тихомирова поставлені нові проблеми психологічної науки, пов`язані з розширенням «пучка міждисциплінарних зв`язків» психології (М.Г. Ярошевський), викликаних широким поширенням комп`ютеризації, автоматизацією в різних областях науки і соціальної практики, виникненням теорії штучного інтелекту. Вони стосуються найважливіших, принципових питань - природи психічного, трактування пояснення в психології, змісту основних психологічних понять. Зроблений в результаті досліджень головний висновок про перетворення розумової діяльності людини під впливом нових форм її опосередкування при одночасному збереженні положення про специфічні особливості психіки людини, на відміну від процесів переробки інформації в машині, став оцінкою того вкладу, який внесли в психологію опису роботи автомата.

Теоретичне осмислення результатів експериментально-психологічних досліджень з використанням ЕОМ дозволило О.К. Тихомирову внести ряд нових положень в розуміння діяльнісного підходу, зокрема в психологічну характеристику структури діяльності, її основних компонентів, в трактування вищих психічних функцій в культурно-історичної теорії. Ці положення він розглядав як розвиваючі ці концепції, показавши тим самим їх евристичне значення і актуальність.

В останніх своїх публікаціях, з якими О.К. Тихомиров виступив в 1990-х рр., Він розмірковував про вітчизняну психології в умовах соціальних змін (Тихомиров, 1992, 1995). В контексті проблеми осмислення значення марксизму для психології він звернув увагу на корисність обліку інтерпретацій марксизму, раніше не розглядалися в нашій науці (погляди Н. А. Бердяєва, Б. Рассела, К. Поппера), висловив міркування про необхідність розширення методологічної бази вітчизняної психології на сучасному етапі її розвитку, схилявся до зміни вважалися довгий час непорушними уявлень про природу психіки, визнавав обмеженість її трактування тільки як відображення реальності та ін. Ці міркування О.К. Тихомирова звучать сьогодні як його заповіт.

О.К. Тихомиров вніс значний внесок в методологію психології. Ряд намічених їм перспективних завдань психологічної науки, теоретичних проблем, органічно випливали як з матеріалу його власних конкретних досліджень, так і з виробленого їм аналізу стану психологічної науки в цілому, в сукупності утворюють комплекс чергових методологічних проблем, поставлених перед психологією часом і залишаються актуальними для сучасної науки. Так, він назвав актуальною роботу з упорядкування понятійного ладу психології: «До числа найважливіших відноситься задача співвіднесення психологічних понять і таких, за допомогою яких описується робота автомата. Завдання це тим більш актуальна, що робота автомата часто описується термінами, звичними для психолога ( "план", "пророкування", "прийняття рішень", "освіта понять", "мета", "інтелект", "внутрішній стан", "самосвідомість "), а психологічна робота характеризується термінами, добре відомими інженеру (" інформація "," програма "," евристичний пошук "," модель "і ін.)» (Тихомиров, 1987, с. 31). Питання наукової термінології він пов`язував з проблемою предмета психології. Методологічний аналіз трактування предмета психології в суб`єктивному біхевіоризмі і в когнітивної психології як нові напрямки науки, який дав О.К. Тихомиров, показав, що в них не розрізняються інформаційно-кібернетичні і власне психологічні системи, діяльність людини і функціонування систем штучного інтелекту. Розглядаючи процес історичного розвитку психологічної науки в її співвідношенні з різними філософськими напрямками та аналізуючи пояснення поведінки і психіки людини в сучасній науці по аналогії з автоматами, він запропонував оцінити цей підхід як варіант механодетерминизма в психології (М.Г. Ярошевський), назвавши його новітнім механодетерминизма в формі комп`ютерного або інформаційного детермінізму, тобто як нову форму механічного матеріалізму в дусі Р. Декарта (там же, с. 30, 36). Він протиставив цю філософську платформу принципам діалектичного і історичного матеріалізму, які дозволяють уникнути механіцизму і відкривають шляхи адекватного пояснення нових явищ.

Постановка нових методологічних проблем і перші спроби їх вирішення, реалізовані в наукових програмах О.К. Тихомирова, є важливим підсумком його досліджень і одночасно виступають стимулом для подальших робіт.