Олег константинович тихомиров - професор факультету психології московського університету

Олег Костянтинович Тихомиров пов`язав своє життя з Московським університетом: вступив на відділення психології філософського факультету і до кінця життя працював на факультеті психології. Студент і аспірант, а згодом молодший науковий співробітник, він пройшов шлях до професора, завідувача базовою кафедрою (загальної психології) факультету, члена Вченої ради МДУ. Його життєвий шлях разом з коротким оглядом його робіт відображений в недавно випущених справочніках1. Це говорить, зокрема, про те, що професор Тихомиров - справжня «зірка» вітчизняної психології.

Робочу і наукову кар`єру О.К. Тихомиров, учень А.Р. Лурии, почав в області вікової психології, проте незабаром він зайнявся проблематикою загальної психології та став вивчати пізнавальні процеси. При ідейної підтримки А.Н. Леонтьєва, А. Р. Лурии, Б.В. Зейгарник і інших колег по факультету психології він присвятив свою незвичайну творчу енергію розробці психологічної теорії мислення. Підсумком напруженої і плідної праці О.К. Тихомирова та його учнів стали теоретичні положення і всебічне експериментальне обгрунтування смисловий теорії мислення, викладеної ним у ряді монографій, статей і в підручнику з психології мислення, витримала два ізданія2.

Початок смисловий теорії мислення поклало виявлення раніше невідомих у світовій психології феноменів (серед яких, наприклад, феномен емоційного передбачення рішення або феномен структурують функції мотиву і ін.). Подання мислення як системи динамічних процесів, в якій об`єднані когнітивні й афективні компоненти, яка функціонує в комунікативному просторі і в результаті чого породжуються психологічні новоутворення (цілі, смисли і т.п.), що виступають індикатором творчості, - таке уявлення виглядало справді революційною ще 30 -40 років тому, так і зараз може вважатися близьким до «мейнстриму» психології пізнання. Здається, що без основ смисловий теорії мислення панорама вітчизняної психологічної науки виявилася б істотно збідненого. Це ж саме може бути сказано і щодо провідної общепсихологической теорії, народженої і розвиненою на факультеті психології МГУ, - теорії діяльності. Ця теорія, прихильниками якої були дуже багато представників психологічного співтовариства в усій країні, також отримала вкрай істотні імпульси - як теоретичні, так і експериментальні - з досліджень в рамках смислової теорії мислення. Ці імпульси ретельно проаналізовані і заслуговують на увагу як істориків психології, так і активно працюють ісследователей3. О.К. Тихомиров може бути по праву названий одним з найяскравіших представників психологічної теорії діяльності.

Як справедливо відзначається в згаданих вище довідкових виданнях, вже під час навчання О.К. Тихомиров отримав відмінне ( «з перших рук») уявлення про теоретичні погляди і емпіричних результатах Л.С. Виготського (до 1956 р публікації цього видатного мислителя і експериментатора перебували під забороною). Такою була свого роду «привілей» для всіх, хто навчався в той час в Московському університеті. І в молоді і в зрілі роки О.К. Тихомиров проявив себе як переконаний послідовник Л.С. Виготського. Він не міг пройти повз принесених молодий тоді наукою кібернетикою нових перспектив опосередкування і переопосредствованія розумової діяльності - перспектив, народжених комп`ютерами. Адже комп`ютери, а тепер і спираються на них інформаційно-комунікативні технології - це сучасний (вірніше навіть, ультрасучасний) етап знакового опосередкування, тобто один з ключових, згідно багаторазово підтвердженим поглядам Л.С. Виготського, факторів розвитку психіки. Тим самим стійкий інтерес О.К. Тихомирова до особливостей застосування інформаційно-комунікативних технологій, його пропозиція виділити новий розділ, а саме психологію комп`ютеризації, має під собою здорову наукову основу. Знову-таки його дослідження представляють собою суттєвий розвиток культурно-історичної теорії розвитку психіки.

У зрілі роки О.К. Тихомиров проявив себе як методолог психологічної науки. Він був підготовлений до цієї діяльності не тільки як психолог-експериментатор, не тільки як прямий учень А.Р. Лурии і А.Н. Леонтьєва, але і як багаторічний лектор на факультеті підвищення кваліфікації викладачів психології. Як лектор він був широко відомий багатьом поколінням викладачів психології, відрядженим до Московського університету для підвищення кваліфікації. Багатьом з них (колишнім студентам МДУ) він був уже знайомий по 6-семестрового курсу загальної психології, який він читав протягом багатьох десятиліть. Цей курс був після його передчасної кончини відновлений на основі збережених машинописних і магнітофонних записів, студентських конспектів і виданий в якості учебніка4, який отримав високу оцінку фахівців. Тим самим навіть після відходу з життя О.К. Тихомиров закріпив за собою репутацію тонкого і оригінального методолога. Ця репутація була складена на основі численних статей О.К. Тихомирова, а також вийшла у видавництві МДУ кніжкі5. Треба відзначити, що як методолог О.К. Тихомиров виявився трохи до нових тенденцій не тільки в тілі психологічної науки, а й у власне методологічних працях (Н.А. Бердяєва, К. Поппера та ін.).

Видатний теоретик, методолог і експериментатор, творець нових методів психологічного дослідження, О.К. Тихомиров був оточений послідовниками і учнями. Його талант, його яскрава зацікавленість у вирішенні найскладніших питань психології мислення залучали до нього однодумців. Будучи відмінним учнем, О.К. Тихомиров став відмінним учителем, і вже на самому початку його наукової і викладацької кар`єри до нього охоче потягнулася молодь. Кількість дипломників О.К. Тихомирова поки не підраховано, можна лише висловити впевненість, що воно надзвичайно велике. А ось кількість захистили дисертації аспірантів і здобувачів відомо - 35 осіб, 11 з них стали докторами наук. Якщо врахувати, що відрізок часу, протягом якого О.К. Тихомиров керував дисертаційними роботами, ніяк не перевищував 35 років, то виходить, що в середньому аспіранти та здобувачі захищали дисертації під його керівництвом частіше, ніж раз на рік. Зрозуміло, така рівномірність не мала місця, траплялися і «згущення» і «розрідження», але загальна продуктивність справляє сильне враження.

О.К. Тихомиров став першим обраним (а не призначеним) колективом кафедри загальної психології завідувачем (в 1990 р). Причому обрання було воістину високо конкурентним. Ще до цього він був головою і членом ряду спеціалізованих учених рад, а також мав великі контакти з Академією наук: протягом 5 років (1972-1976 рр.) Керував лабораторією в Інституті психології, співпрацював з сектором проблем наукової творчості Інституту історії природознавства і техніки, входив в Наукова рада з проблеми штучного інтелекту Комітету з системного аналізу при президії АН СРСР, брав участь в інших академічних заходах. Однак О.К. Тихомиров ніколи не поривав з Московським університетом, оскільки і він сам, і що розвивається ним теорія потребували припливу молодих талантів.

Молоді таланти також потребували творчої, актуальною наукової роботи і уважного, чуйного і кваліфікованому керівництві. Як в середньовічних цехах, як в кожному різновиді «штучного» виробництва майстрів, в школі О.К. Тихомирова було прийнято, щоб старші підмайстри допомагали молодшим, курирували новачків і разом з ними відповідали за досягнення якісних результатів. Так створювалася школа О.К. Тихомирова - одна з небагатьох на факультеті психології МГУ наукових шкіл, очолюваних учнями А.Н. Леонтьєва, А. Р. Лурии, Б.В. Зейгарник, П.Я. Гальперіна. Ця школа - воістину ядро склалася на кафедрі загальної психології групи дослідників пізнавальних процесів, це гордість і свого роду «візитна картка» факультету психології МГУ. Про те, що ця наукова школа - одна з найбільш відомих за межами нашої країни, говорить безліч опублікованих на різних мовах (англійською, німецькою, польською та ін.) Статей О.К. Тихомирова та його учнів, перекладена англійською мовою книга «Психологія мислення» 6, робота О.К. Тихомирова в якості вченого секретаря на XVIII Міжнародному психологічному конгресі в Москві (1966), безліч доповідей на конгресах і конференціях, річне стажування в США в 1970-1971 рр., Його участь в редагуванні перекладів на російську мову праць зарубіжних фахівців, в тому серед найбільш відомих і знаменитих (напр., Ж. Піаже та Б. Инельдер, Дж. Брунера, Г. Саймона і ін.).

П`ять років тому була з успіхом проведена наукова конференція, присвячена творчій спадщині А.В. Брушлинского і О.К. Тіхомірова7. Це об`єднання аж ніяк не випадково: Андрій Володимирович і Олег Костянтинович народилися в один день, вчилися в одній студентській групі, займалися близькими проблемами і якщо і не були близькими друзями, то симпатизували один одному. В цьому році пройдуть вже дві окремі конференції, присвячені творчій спадщині цих двох видатних вітчизняних вчених. Одна з них пройде в стінах факультету психології Московського університету, з яким була пов`язана вся творче життя О.К. Тихомирова. Важко сумніватися в успіху конференції, яка буде присвячена 75-річчю від дня народження Олега Костянтиновича Тихомирова - видатного вихованця Московського університету.